Чорний кіт (фільм, 1934)

фільм 1934 року

«Чорний кіт» (англ. The Black Cat, 1934) — класичний фільм жахів студії Universal. Перший із восьми фільмів, головні ролі в яких виконують «маестро жаху» Борис Карлофф та Бела Лугоші.

Чорний кіт
англ. The Black Cat
Жанр горор і драматичний фільм
Режисер Едгар Георг Ульмер
Продюсер Карл Леммле
Сценарист Paul Caind
У головних
ролях
Борис Карлофф, Бела Луґоші, Девід Меннерсd, Harry Cordingd, Henry Armettad, Кінґ Беґґот, Herman Bingd, Джон Керрадайн, Пол Панцер, Egon Brecherd, Albert Contid, Lucille Lundd, Julie Bishopd[1], Luis Albernid[1], Lois Januaryd[1] і André Cherond
Оператор John J. Mescalld
Композитор Heinz Eric Roemheldd
Художник Едгар Георг Ульмер
Кінокомпанія Universal Pictures
Дистриб'ютор Universal Pictures
Тривалість 65 хв.
Мова англійська
Країна  США
Рік 1934
Кошторис 95 745,31 $
Касові збори 236 000 $
IMDb ID 0024894

Сюжет

ред.

Пітер (Девід Маннерс) і Джоан (Джулі Бішоп[en]) Еллісони вирушають у весільну подорож Угорщиною. Ідилія триває доти, доки в купе молодят не підселяють психіатра Вітуса Вердегаста (Бела Лугоші). Після автомобільної аварії всі троє опиняються у футуристичному особняку Марамуреш архітектора-модерніста Х'яльмара Пельцига (Борис Карлофф).

Вердегаст, який дуже боїться котів, намагається розвідати долю своєї дружини і дочки: вони залишилися під опікою Пельцига після того, як Вердергаст потрапив у полон до росіян під час Першої світової війни. Пельциг стверджує, що вони мертві. Він показує гостю тіло його дружини у підземному скляному сховищі, де зібрано цілу колекцію сплячих (або померлих) жінок.

Пельциг виявляється керівником сатанинського культу, якому має бути принесено в жертву і Джоан. Вердегаст та його слуга Тамаль рятують молоду дівчину. Коли Вердегаст дізнається, що Пельциг має намір зробити те саме з його донькою, він нападає на Пельцига, і його випадково застрелює Пітер Еллісон. Вердегаст дозволяє парі залишити віллу, після чого підриває себе, Пельцига та зловісну лабораторію.

В ролях

ред.

Робота над фільмом

ред.

«Чорний кіт» — один із перших фільмів із безперервним музичним супроводом. Його назва відсилає до оповідання Едгара По «Чорний кіт», хоча сюжети цих творів по суті не перетинаються. Німецький режисер Едгар Ульмер витримав кінострічку в стилі, похідному від німецького експресіонізму початку 1920-х років. Головний герой отримав ім'я архітектора Ганса Пельціга, з яким Ульмер (за його власними запевненнями) працював над декораціями фільму " Голем " у 1920 році. При створенні образу окультиста за основу було прийнято знаменитого Алістера Кроулі .

Відгуки та думки

ред.
  • AllMovie: «На відміну від інших фільмів жахів того часу, які давали глядачам упевненість, що, вийшовши з кінотеатру, вони не зіткнуться з мумією чи перевертнем, „Чорний кіт“ — оповідь про чудовиськ у людській подобі. На одному з рівнів його можна вважати притчею про стан післявоєнної Європи»[2].
  • Михайло Трофименков: «„Чорний кіт“ є однією величезною, страхітливою декорацією, яка цілком могла б привидітися самому По. Замок — образ свідомості не окремо взятого божевільного інженера, а цілого покоління, що увійшло в історію як „утрачене“. Ця свідомість деформована, спустошена війною, вже не людська»[3].

Примітки

ред.
  1. а б в ČSFD — 2001.
  2. The Black Cat (1934) - Review - AllMovie. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
  3. Ъ-Weekend - Ад как место действия. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 24 лютого 2013.