Чограйське водосховище
Чограйське водосховище (рос. Чограйское водохранилище) — водосховище на півдні Європейської частини Росії, на межі Ставропольського краю і Республіки Калмикія Росії. Висота дзеркала водосховища над рівнем моря (на момент складання топографічних карт) становила 24,2 м[2]. Водосховище здано в експлуатацію в 1969 році; заповнення до проектного рівня закінчено в 1973 році. Проектний стандартний підпірних рівень водосховища становив 23,8 м, при цьому рівні загальний обсяг водосховища становив 0,72 км³, корисний об'єм — 0,67 км³, площа дзеркала — 193 км², довжина водосховища була 48,8 км, максимальна ширина — до 9 км, середня глибина — 3,6 м. На початок ХХІ сторіччя рівень водосховища нижче нормального проектного рівня, площа дзеркала скоротилася до 130,4 км², а корисний об'єм скоротився понад удвічі — до 0,28 км³[3]. Площа поверхні при НПР — 193 км[3].
| Чограйське водосховище | |
 | |
| Вливаються | Кумо-Маницький канал, Golubd і Рагулі |
|---|---|
| Витрата води озера через | Манич |
| Країни басейну | Росія |
| Країна |
 Росія[1] |
| Адміністративна одиниця |
Ставропольський край Калмикія |
 | |
Координати: 45°30′00″ пн. ш. 44°40′18″ сх. д. / 45.500000000028° пн. ш. 44.67166666669477593° сх. д.
Водосховище забезпечує розвиток меліорації, зрошуваного землеробства і обводнення пасовищ. На території Калмикії з початку 1970-х років експлуатується Чорноземельська зрошувально-обводнювальна система[ru]. Крім того, водосховище служить джерелом питного водопостачання населення Іки-Бурульського, Приютненського районів Калмикії і міста Еліста[3].
Фізико-географічна характеристика ред.
Розташоване у Кумо-Маницькій западині, у долині річки Східний Манич. Утворено в результаті спорудження земляної греблі довжиною 9850 метрів і шириною 8 метрів[2].
Водосховище має острови, мілководдя, очеретяні зарості[4]. Ширина водосховища коливається від 1 до 5 км. Глибина від 0,3-0,5 до 2,0-5,0 м. Мілководдя займають до 60 % акваторії.
Гідрологія ред.
Основне гарантоване джерело водопостачання — води басейнів Терека і Куми, що надходять по Терсько-Кумському і Кумо-Маницькому каналах. Загальне питоме водопостачання досягає 60 м/с³. Також частково водосховище поповнюється місцевим стоком зі сточища річки Східний Манич[5]
З водосховища надходить самопливом у Чорноземельський магістральний канал, звідти у міжгосподарські розподільники[6].
Незважаючи на зарегульованість водосховища, у посушливі роки відбувається зниження рівня води.
Фауна ред.
Водоймище має велике рибопромислове значення. Домінують за чисельністю срібний карась, окунь, сазан, лящ, густера і краснопірка. Рідкісними для водойми є лин, золотий карась, сом[4].
Водосховище використовується для гніздування поруч птахів, занесених до Червоної книги Росії, серед них: кучерявий пелікан, рожевий пелікан, колпиця, каравайка, чорноголовий реготун тощо[4].
Примітки ред.
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б Карты Генштаба L-38 (В) 1:100000. Ставропольский край и Карачаево-Черкесия. www.etomesto.ru (рос.). Процитовано 14 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Вода России — Чограйское водохранилище. water-rf.ru (рос.). Процитовано 14 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Чограйское водохранилище (река Восточный Маныч) / Том 3 / Водно-болотные угодия России. www.fesk.ru (рос.). Процитовано 14 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Сангаджиев М. М. Особенности недропользования на территории Республики Калмыкия. Directmedia, 2015. — 231 с. ISBN 5447555361, 9785447555368 С. 66
- ↑ Том I Яшкуль оригинал 1. Архів оригіналу за 14 травня 2014.