Чистякова Валентина Миколаївна

Чистяко́ва Валенти́на Микола́ївна (* 5 (18) квітня 1900(19000418), Санкт-Петербург—† 19 травня 1984, Харків) — українська театральна актриса і педагог. Народна артистка Української РСР (1943), народна артистка Узбецької РСР (1943). Дружина та учениця видатного українського театрального режисера Леся Курбаса.

Чистякова Валентина Миколаївна
Чистякова.jpg
Народилася 5 (18) квітня 1900(1900-04-18)
м. Санкт-Петербург
Померла 19 травня 1984(1984-05-19) (84 роки)
м. Харків
Поховання 13-е міське кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Діяльність театральна актриса, педагог
Відомі учні Макогонова Віра Петрівна
Заклад Березіль[1]
Роки діяльності 19191967
Чоловік Лесь Курбас
Нагороди та премії
Народна артистка Української РСР (1943), Народна артистка Узбецької РСР (1943)

Біографія і театральна творчістьРедагувати

Шлях на сценуРедагувати

Народилася в родині соліста Великого театру Миколи Чистякова. Разом із батьками жила в Москві. У дитинстві вчилася співу, танцю, малювання, гри на фортепіано, брала участь в гімназійних спектаклях.[2]

У 1918 р. родина утекла із більшовицької Москви до Києва. Займалась в балетній студії відомого танцюриста Михайла Мордкіна у будівлі театру «Бергоньє» на Прорізній вулиці, 17, де одночасно відбувалися репетиції і спектаклі «Молодого театру» під керівництвом Курбаса.[3]

Про цей період свого життя Чистякова згадувала: «Я підійшла до головної події усього мого життя — зустрічі з Олександром Степановичем Курбасом в Києві 1918 року. Ця зустріч вирішила мою долю — і особисте життя, и творче. Чи могло статися інакше?.. Особистість Олександра Степановича — геніального режисера-новатора, його освіченість, виняткова працьовитість, дивний талант і, в той же час, його принциповість, цілеспрямованість, не кажучи вже про його надзвичайну привабливість, не могли не підкорити мене, недавню московську гімназистку, яка з дитинства мріяла про життя в мистецтві».

Дебютувала влітку 1919 року на сцені «Молодого театру» в хорі у спектаклі «Цар Едіп». 6 (19) вересня 1919 р.[3] Чистякова обвінчалася з Курбасом в Андріївській церкві.

Грала в «Молодому театрі» (1919—1920), Першому державному театрі УРСР ім. Т. Шевченка (1920), в пересувному театрі «Кийдрамте» (Біла Церква — Умань, 1920—1922).

Період «Березоля»Редагувати

З 1922 р. Чистякова — серед провідних актрис театру Леся Курбаса «Березіль» у Києві, а в 1926 році разом із театром переїхала до Харкова. В Харкові родина Курбаса та Чистякової оселилася у будинку Слово.

 
Стоять (справа наліво): Януарій Бортник (перший), Бабіївна Ганна (друга). Сидять (зліва направо): Лесь Курбас (другий), Валентина Чистякова (третя), Фавст Лопатинський (четвертий), З. Пігулович (п'ята) серед студійців театру «Березіль» 1922 р.

В «Березолі» під керівництвом Курбаса актриса розкрила різні грані свого таланту: комедійні, мелодраматичні та глибоко психологічні. Головні роли: донька мільярдера («Газ» Кайзера, 1923), Оксана («Гайдамаки» за Шевченком, 1924), Ізабелла («Жакерія» Меріме, 1925), Дора («Пролог» за Поповським, 1927), Любуня («Народний Малахій» Куліша, 1928), Параня («Диктатура» Микитенко, 1930) та інші. Спробувала себе і в режисурі: «Товариш жінка» (текст колективний, 1931).

Чистякова важко пережила розгром театру в 1933 році, арешт і загибель Курбаса. На схилі життя вона писала: «Мені писати й говорити про Леся Степановича тяжко. Я ніколи не зможу пробачити і осягнути та, що відбулося. Якщо чесно про все писати — я мала б проклясти радянську владу. Таких спогадів не надрукують…»

Зрілий період творчостіРедагувати

Проте Чистякова віднайшла в собі сили, щоб залишитися в трупі. В 1935—1959 роках вона — актриса Українського драматичного театру імені Шевченка в Харкові.

Ролі, які вона зіграла у цей зрілий період її творчості, увійшли до золотого фонду українського театрального мистецтва: Ліда («Платон Кречет» Корнійчука, 1935), Одарка («Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропивницького, 1936), Катерина («Гроза» Островського, 1938), Цезаріна («Жінка Клодта» Дюма-сина, 1938), Євгенія («Євгенія Гранде» за Бальзаком, 1940), Лучицька («Талан» Старицького, 1941), леді Мільфорд («Підступність і кохання» Шиллера, 1948), Софія Ковалевська («Софія Ковалевська» братів Тур, 1948).

В 1941—1943 рр. разом із театром перебувала в евакуації в Узбекистані.

З осені 1943 року жила у Харкові на вул. Гіршмана, разом із матір'ю репресованого Леся Курбаса Вандою Адольфівною (померла в 1950). На цьому будинку встановлено меморіальну дошку.

Останні роки життяРедагувати

В 1959—1967 роках викладала в Харківському інституті мистецтв. Чистякова — автор статей з питань акторської майстерності, спогадів про театр «Березіль» та Курбаса (надруковані в 1991—1992 рр.).

КінематографРедагувати

Грала повію у фільмі І. Кавалерідзе «Прометей» (1935)[4].

Пам'ятьРедагувати

Похована на 13-му міському кладовищі що на вул. Пушкінській. На могилі встановлено пам'ятник-пантеон родини Курбасів (1993, скульптор С. Якубович): тут поховані Валентина Чистякова, мати Олеся Курбаса — Ванда Адольфівна, та знаходиться урна із землею з Соловецьких островів, де у таборі СТОН карався сам Курбас.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil
  2. Гордеев С.И. Валентина Чистякова: Личность в масштабе времени (к 115-летию со дня рождения). 
  3. а б ИСПЫТАНИЕ ВЕРНОСТЬЮ ЖЕНА КУРБАСА — АКТРИСА ЧИСТЯКОВА. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2021-03-12. 
  4. Domain, Public (1935). Прометей. https://www.youtube.com/watch?v=r8SS35JqTfw (Укр.). Киевская студия "УКРАИНФИЛЬМ". Процитовано 28.09.2020.