Чинкуеда

Чинкведе́я (італ. cinquedea, МФА: [ˌtʃin.kweˈdɛ.a] — «п'ять пальців»), анелас (anelas, anlace) — зброя, що за різними класифікаціями належить як до мечів, так і до кинджалів. Чинкведея це кинджал (меч) з коротким клином трикутної форми. Чинкведея була розповсюджена в північній Італії в період з 1450 по 1550 роки. Використовувалася містянами як зброя самозахисту. Вона була зручна при носінні та в застосуванні на близькій дистанції. З'явившись у Флоренції та Венеції, ця зброя швидко поширилася по всій Італії і Франції, а потім полюбилася жителям німецьких міст, де її ще називали «воловий язик».

Чинкуеда

Чинкведея має кілька характерних особливостей, які виділяють її серед інших видів зброї. Її ле́зо, що має широку основу (звідти і походить її назва «п'ять пальців»), різко звужується до вістря. Ще однією характерною особливістю є її велика вага. Лезо часто мало кілька долів. Гарда її була зігнута до вістря.

Деякі чинкведеї мають дуже маленькі розміри, з довжиною леза тільки 15 см, інші кинджали — більші, вже з 20-сантиметровим клинком; але основна частка цих старовинних італійських кинджалів має величезний значний клинок до 45 см, шириною в місці з'єднання з руків'ям приблизно у 9 або 10 см . Дуже часто чинкуеда мала клинок що проходив воронування, з протравленим малюнком і прикрашений позолотою. Чинкуеда остаточно вийшла з використання в другій половині XVI ст. в зв'язку з широким розповсюдженням серед дворян шпаг, а серед простого народу — простих кинджалів.

Див. також

• Бебут
• Копіс