Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович

Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович
Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович;
Підполковник
Загальна інформація
Народження	невідомо; Бахмут
Смерть	невідомо
Громадянство	Російська імперія → ; УНР → Румунія
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918–1921
Приналежність	Російська імперія → ; УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	/ Сухопутні війська
Формування	1-й Синій полк; 1-а Запорізька дивізія; Бессарабська повстанська група
Війни / битви	Перша світова війна; Радянсько-українська війна; (Другий зимовий похід)

Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович (нар. Бахмут — пом. невідомо) — український військовий діяч, підполковник, начальник штабу 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР. Влітку-восени 1921 року — начальник штабу та розвідувального відділу Бессарабської повстанської групи Армії УНР.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черненко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорний.

Життєпис

Порфірій Черненко-Чорний народився у Бахмуті — нині місто Донецької області. Служив у Російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. З січня 1919 року — помічник командира 1-го Синього полку з господарчої частини Дієвої армії УНР. У 1920 році — начальник штабу 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР.

Влітку-восени 1921 року Черненко-Чорний тимчасово перебував на посаді начальника штабу^[1] та начальника розвідувального відділу Бессарабської повстанської групи Армії УНР. У період служби в Повстанській армії УНР конфліктував з командувачем групою Гулим-Гуленко та начальником цивільного управління групи Поплавським з приводу використання державних коштів УНР, виділених на організацію повстання. Натомість Поплавський звинувачував Черненка у крадіжці приватних речей.^[2]

Після ліквідації румунською владою штабу Бессарабської повстанської групи, попри заборону, Черненко-Чорний переїхав до Бухаресту, де співпрацював із дипломатичною місією УНР в Румунії.

У 1922 році Черненко-Чорний нелегально їздив у радянську Україну.^[2]

Подальша доля станом на 7 вересня 2020 року невідома.

Примітки

↑ Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 138. ISBN 978-617-569-302-5
↑ ^а ^б В. Верстюк, В. Скальський, Я. Файзулін / Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали. — К.: Дух і літера, 2011. — с.129 ISBN 978-966-378-207-2

Джерела

Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — Черненко-Чорний (Чернов-Чорний) Порфірій Костянтинович [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Біографічні довідки на бійців Армії УНР: уродженців Донбасу та загиблих на території Донбасу [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.]; Героїка. Процитовано 7 вересня 2020.
Я. Файзулін // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — 2011. — Вип. 6. — с.371,384. [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 138. ISBN 978-617-569-302-5

[гпу-2] а ^б В. Верстюк, В. Скальський, Я. Файзулін / Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали. — К.: Дух і літера, 2011. — с.129 ISBN 978-966-378-207-2

[1]

[2]