Матчі Групи 1 першого групового етапу чемпіонату світу з футболу 1974 відбувалися з 14 по 22 червня 1974 року на стадіонах у Західному Берліні та Гамбурзі.
До Групи 1 було включено господарів турніру збірну ФРН (з Кошика 1 — Західна Європа), за результатами жеребкування її конкурентами за вихід до другого групового етапу стали збірні НДР (Кошик 2 — Східна Європа), Чилі (Кошик 3 — Південна Америка), а також єдиний представник регіону Азії/Океанії на турнірі команда Австралії (Кошик 4 — Решта світу).
Австралійці, абсолютні новачки світових першостей, посіли останнє місце у групі, проте заробили своє перше турнірне очко в історії виступів на фінальних частинах чемпіонатів світу, звівши унічию матч проти Чилі. А право продовжити боротьбу на турнірі вибороли команди Східної і Західної Німеччини, причому перемогу в очній зустрічі цих команд, що була єдиною в історії грою між ними, здобули футболісти НДР.
Час матчів зазначений за місцевим часом (CET)
ФРН — Чилі
ред.
Гоподарі турніру, збірна ФРН, вважалися фаворитами не лише у своїй першій грі, але й на турнірі загалом, адже мали дуже потужний і збалансований склад, що фактично не змінився у порівнянні із переможним для них чемпіонатом Європи 1972 року. Попри очікуване домінування західнонімецьких футболістів на полі вони змогли перемогти лише з перевагою в один м'яч, який на 18-й хвилині потужним ударом із 30 метрів забив Пауль Брайтнер. Завдання відквітати цей гол для своєї команди ускладнив нападник чилійців Карлос Касселі, що залишив її у меншості, отримавши на 67-й хвилині другу жовту картку[1].
НДР — Австралія
ред.
Гра була дебютною для обох команд в рамках фінальних частин чемпіонатів світу. Обидва дебютанти світових першостей намагалися насамперед обережно зіграти у захисті і розраховували на помилку суперників для проведення швидких контратак. Рахунок було відкрито на 58-й хвилині саме після однієї з них — Юрген Шпарвассер здійснив ривок лівим флангом і, наблизившись до воротаря, проштовхнув м'яч під ним у ворота. Захисник австралійців Колін Каррен намагався вибити м'яч із порожніх воріт, утім лише добив його в сітку, записавши до свого пасиву автогол. Другий гол гри також відбувся після прориву східнонімецької команди лівим флангом. Цього разу прохід вдався Ебергарду Фогелю, чий навіс до штрафного майданчика замкнув Йоахім Штрайх[1].
Австралія — ФРН
ред.
Гра господарів і фаворитів чемпіонату, збірної ФРН, проти дебютантів турніру була досить комфортною для німців. Вже на 12-й хвилині вони повели у рахунку завдяки влучному удару Вольфганга Оверата з 25 метрів у верхній кут. Західнонімецькі футболісти не збавили обертів, і вже за чотири хвилини лише поперечка воріт завадила Герду Мюллеру подвоїти рахунок ударом головою, а згодом захисник австралійців зумів винести м'яч із лінії порожніх воріт після учару Улі Генесса. Утім на 34-й хвилині їх ігрова перевага все ж трансформувалася у другий гол, коли прохід Генесса правим флангом завершився навісом у зону одинадцятиметрової позначки, звідки Бернгард Кулльман завдав удар головою. Завершальний гол зустрічі було забито у дебюті другого тайму, свій гол таки забив Мюллер, підрізавши головою у ворота навіс із кутового від того ж таки Генесса[1].
Чилі — НДР
ред.
Протягом більшої частини гри футболісти НДР виглядали впевненіше, не дозволяючи нападу чилійців, послабленому відсутністю вилученого у їх першій грі Карлоса Касселі, створювати небезпеку біля своїх воріт, натомість проводячи гострі контратаки. Їм вдалося вийти уперед на 55-й хвилині, коли після штрафного у виконанні Петера Дукке влучний удар головою вдався 19-річному Мартіну Гоффманну. Ще двічі, після ударів того ж Гоффманна і Крайше, м'яч влучав у поперечину воріт південноамериканців. Однак натомість на 60-й хвилині команді із Чилі вдалося зрівняти рахунок завдяки удару з близької відстані від Серхіо Аумади після прострілу від Карлосв Рейносо. До завершення гри чилійці навіть могли вирвати перемогу, проте цього разу каркас воріт допоміг вже їх опонентам, прийнявши на себе удар головою від Еліаса Фігероа[1].
Австралія — Чилі
ред.
Із двох команд-учасниць примарні шанси на вихід до другого групового етапу залишалися лише у збірної Чилі, проте жодна команда не зуміла забити бодай гол у грі. Мачт запам'ятався лише перериванням гри на початку другого тайму, коли на поле вибігли чилійські активісти, що протестували проти захоплення влади у країні Августо Піночетом[1].
НДР — ФРН
ред.
На момент першої в історії (і, як згодом виявиться, єдиної) гри двох німецьких збірних господарі турніру вже кваліфікувалися до другого групового етапу, а їх східним сусідам для гарантованого продовження боротьби на світовій першості було достатньо не програти. Обидві команди мали непогані моменти, зокрема Герд Мюллер поцілив у штангу, а біля протилежних воріт Ганс-Юрген Крайше не зумів вразити порожній кут. Нульова нічия трималася до 77-ї хвилини, на якій Юрген Шпарвассер відгукнувся на закидання м'яча уперед, прокинув собі головою на хід, пройшовши на цьому маневрі двох захисників, і пробив над західнонімецьким голкіпером Зеппом Маєром, що вийшов йому назустріч.
Цей єдиний гол у грі приніс команді з НДР перше місце у групі, яке, утім, на другому груповому етапі виводило їх до складнішої Групи A, де їх суперниками ставали нідерландці та дві південноамериканські команди — Аргентина і Бразилія. Західнонімецькі ж футболісти, опустившись на друге місце, потрапили до легшої за складом учасників Групи B, що породило чутки про навмисність їх поразки у цій грі[1].
НДР
ФРН
Чилі
Австралія
.svg){kind=small}
