Челсі Квін Ярбро
Че́лсі Квін Я́рбро (англ. Chelsea Quinn Yarbro, 15 вересня 1942 року, Берклі) — американська письменниця, що пише переважно у жанрах фантастики жахів, фентезі та містики, меншою мірою виступає в області наукової фантастики та альтернативної історії, а також детективної та гостросюжетної прози. Ярбро є автором понад ніж 80 романів, більш ніж 70 оповідань та декілька десятків есе та рецензій, серед яких найвідомішим стала серія історичних романів жахів про вампіра графа Сен-Жермена[4][5]. Твори Челсі Квін Ярбро перекладені французькою, нідерландською, німецькою, італійською, іспанською, португальською і російською мовами[6]. Пише як під власним ім'ям, так і під низкою псевдонімів[7], а також у співавторстві з іншими письменниками.
| Челсі Квін Ярбро | ||||
|---|---|---|---|---|
| Chelsea Quinn Yarbro | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Quinn Fawsett, Vanessa Pryor, C. Q. Yarbro, Terry Nelson Bonner, Tracy Nelson Bonner, Trystam Kith, T. C. F. Hopkins, Camille Gabo | |||
| Народилася |
15 вересня 1942[1][2][3] (81 рік) Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США | |||
| Країна |
 США | |||
| Діяльність | письменниця-романістка, письменниця, письменниця наукової фантастики | |||
| Alma mater | Університет штату Каліфорнія в Сан-Франциско | |||
| Роки активності | 1969— | |||
| Напрямок | роман, оповідання | |||
| Жанр | фантастика жахів, темне фентезі, наукова фантастика | |||
| Magnum opus | серія романів про графа Сен-Жермена | |||
| Батько | Кларенс Елмер | |||
| Мати | Лілліан Четфілд | |||
| У шлюбі з | Дональд Сімпсон (з 1969 по 1982 рік) | |||
| Нагороди |
Living Legend Award від International Horror Guild Премія Брема Стокера «За заслуги перед жанром» Всесвітня премія фентезі: «За заслуги перед жанром» | |||
| Сайт: chelseaquinnyarbro.net | ||||
|
| ||||
 Челсі Квін Ярбро у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Челсі Квін Ярбро народилася 15 вересня 1942 року в Берклі, штат Каліфорнія. Батько, Кларенс Елмер (англ. Clarence Elmer), був картографом, мати, Лілліан Четфілд (англ. Lillian Chatfield), — акторкою[7]. Середню та старшу школу закінчила у рідному місті, після чого в 1960—1963 роках навчалася у державному коледжі Сан-Франциско (сучасний Університет штату Каліфорнія в Сан-Франциско), де відвідувала курси драматургії[7].
Письменницьку діяльність почала на початку 1960-х років[8], у 1961—1962 роках писала п'єси для дитячого театру Mirthmaker's Children's Theatre, але з середини 1960-х років перейшла до художньої літератури. Після закінчення коледжу працювала картографом у фірмі свого батька[7], завдяки чому часто малює мапи до своїх книжок і іноді — до творів інших авторів. Приблизно тоді ж почала вивчати окультні науки, від алхімії до зоомантії (гадання по поведінці тварин), наприкінці 1970-їх років підробляла гаданням на картах Таро та хіромантією у Сан-Франциско[8][7][4].
У 1969 році Челсі Квін Ярбро опублікувала своє перше оповідання The Posture of Prophecy в журналі If[4], а з 1970 року присвятила увесь свій час письменницькій діяльності[8]. З того часу вона написала більш ніж 80 романів та повістей, а також багато оповідань. Ярбро працює у широкому спектрі жанрів, від наукової фантастики до вестернів, від підліткової пригодницької літератури до історичного хоррору[7]. Найвідомішими її творами стали романи з циклу про вампіра графа Сен-Жермена (який, втім, не має жодного стосунку до реальної особи з таким ім'ям). Цей цикл — найтриваліша серія творів про вампірів, образ його головного героя, вампіра Сен-Жермена, цілковито відрізняється від класичного образу вампіра, що існував у художній літературі до цього, і започаткував нову інтерпретацію вампірів як шляхетних і романтизованих героїв[9][7][4].
За свій внесок до літератури жахів Челсі Квін Ярбро отримала світове визнання. Так, у 1995 році, на запрошення уряду Румунії Ярбро стала єдиним запрошеним письменником на Першому Світовому конгресі Дракули (англ. First World Dracula Congress) в Румунії[10][11]. У 2003 році на World Horror Convention письменницю обрали гранд-мастером, і Ярбро стала другою жінкою, після Енн Райс, що отримала цей титул[12]. У 2006 році товариство International Horror Guild присудило Ярбро титул «Живої легенди»; у минулому його присуджували таким письменникам як Стівен Кінг, Клайв Баркер, Річард Метісон, Рей Бредбері, а Челсі Квін Ярбро стала першою жінкою, яка отримала цей титул[13][5]. У 2014 році Челсі Квін Ярбро отримала Всесвітню премію фентезі «За заслуги перед жанром».
У 1988—1990 роках Челсі Квін Ярбро обіймала посаду президента асоціації Horror Writers Association, ставши першою в історії жінкою на цій посаді[10].
В середньому, Ярбро пише 3-4 книги та 1-2 оповідання чи есе на рік, працюючи 6 годин на день, 6 днів на тиждень[14]
Особисте життя ред.
У листопаді 1969 року Челсі Квін Ярбро вийшла заміж за Дональда Сімпсона і розлучилася з ним у лютому 1982 року. Дітей не має. Проживає неподалік від Сан-Франциско[8], у рідному місті Берклі[15]. Захоплюється також композиторством, за своє життя навчилася грати на семи музичних інструментах, вивчала вокал і музичну теорію.
Бібліографія ред.
Окрім написання творів під власним ім'ям, Челсі Квін Ярбро пише також під псевдонімами Quinn Fawsett, Vanessa Pryor, C. Q. Yarbro, Terry Nelson Bonner, Tracy Nelson Bonner[7], Trystam Kith, T. C. F. Hopkins, Camille Gabor[16].
У 1992 році у журналі «Оберіг: Українська та зарубіжна фантастика, № 2» вийшло оповідання Челсі Квін Ярбро «Жаб'яче місце» (англ. Frog Pond; 1971 рік), перекладач — Володимир Романець[17]. Станом на 2018 рік це єдиний твір Ярбро, перекладений українською мовою[18][19].
Нагороди та номінації ред.
- 1973 — премія Mystery Writers of America Scrolls[6]
- 1979 — номінація на Всесвітню премію фентезі за найкращий роман (за роман The Palace)
- 1980 — номінація на Всесвітню премію фентезі за найкращий роман (за роман Ariosto)[20]
- 1980 — номінація на премію «Локус» (за роман The Palace)
- 1981 — номінація на премію «Локус» (за роман Ariosto)
- 1981 — номінація на Balrog Awards (за роман Ariosto)[20]
- 1982 — номінація на премію «Локус» (за роман Path of the Eclipse)
- 1983 — номінація на премію «Локус» (за роман Tempting Fate)
- 1986 — премія Mystery Writers of America Scrolls[6]
- 1986 — номінація на Всесвітню премію фентезі за найкращий твір короткої форми (за оповідання Cabin 33)[20]
- 1987 — номінація на Всесвітню премію фентезі за найкращу повість (за повість Do I Dare to Eat a Peach?)[20]
- 1991 — номінація на Премію Брема Стокера (за роман Advocates; у співавторстві з С'юзі Маккі Чарнас)[21]
- 1991 — номінація на премію альманаха Gigamesh (за роман Hyacinths)[20]
- 1993 — премія Fine Foundation Award for Literary Achievement[5]
- 1997 — премія Knightly Order of the Brasov Citadel від Transylvanian Society of Dracula (разом із Фредом Саберхагеном)[5]
- 1998 — премія Лорда Рутвена (за роман Writ in Blood)[20]
- 2003 — звання «Гросмейстер жахів»World Horror Convention[5]
- 2006 — премія Living Legend Award від International Horror Guild
- 2006 — Премія «Італія» за найкращий зарубіжний твір (за роман Hôtel Transylvania)[20]
- 2009 — Премія Брема Стокера «За заслуги перед жанром»[5][21] (присуджена у 2008 році, вручена у 2009 році)
- 2014 — Всесвітня премія фентезі: «За заслуги перед жанром»
Примітки ред.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Каталог фантастичної літератури Вежетті
- ↑ а б в г Clute, 1997, с. 1041.
- ↑ а б в г д е Paula Guran. The Mammoth Book of Angels & Demons. — Hachette UK, 2013. — 160 p. — (Mammoth Books) — ISBN 9781780338002.
- ↑ а б в Joshi, 2011, с. 409.
- ↑ а б в г д е ж и Joshi, 2011, с. 408.
- ↑ а б в г Біографія Челсі Квін Ярбро на офіційному сайті. www.chelseaquinnyarbro.net. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 15 листопада 2018 року. (англ.)
- ↑ Charlotte Ahlin. Here's How The Vampire Became Literature's Sexiest Monster. www.bustle.com. BUSTLE. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 16 листопада 2018 року. (англ.)
- ↑ а б Chelsea Quinn Yarbro. www.worldswithoutend.com. Worlds Without End. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 16 листопада 2018 року. (англ.)
- ↑ Elizabeth Miller. Report of the World Dracula Congress. Архів оригіналу за 27 вересня 2006. Процитовано 16 листопада 2018 року. (англ.)
- ↑ Past WHCs. www.worldhorrorconvention.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018 року. (англ.)
- ↑ Legends. www.horroraward.org. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 16 листопада 2018 року. (англ.)
- ↑ Joshi, 2011, с. 412.
- ↑ Chelsea Quinn Yarbro. us.macmillan.com. MacMillan Publishers. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 16 листопада 2018 року. (англ.)
- ↑ Челси Куинн Ярбро (Chelsea Quinn Yarbro). fantlab.ru. Лаборатория Фантастики. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018 року. (рос.)
- ↑ Оберіг: Українська та зарубіжна фантастика, №2. fantlab.ru. Лаборатория Фантастики. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018 року. (рос.)
- ↑ Челсі Квін Ярбро. www.ukrcenter.com. Український центр. Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 16 листопада 2018 року.
- ↑ Челсі Квін Ярбро. Чтиво. Електронна бібліотека. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018 року.
- ↑ а б в г д е ж Все литературные премии и номинации на них Челси Куинн Ярбро. fantlab.ru. Лаборатория Фантастики. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018 року. (рос.)
- ↑ а б Past Award Nominees & Winners. horror.org. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 16 листопада 2018 року. (англ.)
Джерела ред.
- Tony Fonseca. Yarbro, Chelsea Quinn // Encyclopedia of the Vampire: The Living Dead in Myth, Legend, and Popular Culture / S. T. Joshi. — ABC-CLIO, 2011. — 453 p. — ISBN 9780313378331.
- Yarbro, Chelsea Quinn // The Encyclopedia of Fantasy / John Clute, John Grant. — London : ORBIT, 1997. — P. 1041-1042. — ISBN 1-85723-893-1.
Посилання ред.
- www.chelseaquinnyarbro.net — офіційний сайт Челсі Квін Ярбро (англ.)
- Челсі Квін Ярбро (рос.) — бібліографія на сайті Лабораторія фантастики
- Челсі Квін Ярбро на сайті Goodreads(англ.)