Відкрити головне меню

Чоло Алонсо (ісп. Chelo Alonso; 10 квітня 1933 — 20 лютого 2019) — кубинська акторка, згодом стала зніматися в італійському кіно, і в кінцевому підсумку в 1960-ті роки стала секс-символом в США, де була добре відома за ролями фатальних жінок, а також завдяки виконанню чуттєвих танцювальних номерів.

Чело Алонсо
ісп. Chelo Alonso
Chelo Alonso.jpg
Дата народження 10 квітня 1933(1933-04-10)[1][2]
Місце народження Камагуей, Куба
Дата смерті 20 лютого 2019(2019-02-20)[3] (85 років)
Місце смерті Ментана, Рим-Столиця, Лаціо, Італія
Громадянство Flag of Cuba.svg Куба
Професія кіноакторка, актриса
IMDb ID 0022154
Чело Алонсо у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Чоло Алонсо (уроджена Ізабелла Гарсія) народилася в місті Камагуей, на Кубі, від батька-кубинця і матері-мексиканки. Домоглася визнання на батьківщині завдяки танцювальним здібностям, ставши сенсацією Кубинського Національного театру в Гавані.

Незабаром після цього заявила про себе як про новий екзотичний танцювальний талант у Фолі-Бержер в Парижі. Її швидко охрестили «нової Жозефіною Бейкер», яка також виступала і прославилася в Фолі. Її також називали «Кубинської водневою бомбою». У танці вона змішувала афро-кубинські ритми своєї батьківщини з прийомами стриптизу.

Як кіноакторка Алонсо вперше була помічена на міжнародному рівні після появи у фільмі 1959 року Знак гладіатора, де її партнерами по знімальному майданчику були Аніта Екберг і Жорж Маршаль. Завдяки епізоду з еротичним танцювальним номером, її фото і ім'я на кіноафішах виявилися самими помітними, на превеликий жаль Екберг.

В більшості своїй, картини з участю Алонсо — це пригодницькі фільми в стилі Геркулеса зі Стівом Рівзом. Цей фільм викликав цілу хвилю наслідувань, для яких потрібен екзотичний талант, і темна краса Алонсо припала як не можна до речі; вона навіть знялася з самим Стівом Рівзом в пеплумі Голіаф і Варвари (1959) і в костюмній пригодницькій стрічці Пірат Морган (1960). Роль у Ґоліяте і Варварів принесла Алонсо премію в номінації «Акторка — відкриття в італійському кінематографі».

Після фільму Пустельна війна (1962) Алонсо на час залишила кінематограф і переключилася на телебачення. Наступною її роллю на «великому екрані» стало, ніби іронічна, коротка і безсловесна поява в спагетті-вестерні Сержіо Леоне Хороший, поганий, злий. І за іронією ж саме ця роль стала найвідомішою в світі.

У 1961 році Алонсо вийшла заміж за Альдо Помілью, менеджера з виробництва і продюсера багатьох фільмів з її участю. Від нього народила одного сина, Альдіно Помілью.

Після смерті чоловіка Алонсо переїхала в місто Сієна в Тоскані, Італія. Вона залишила кіно і зайнялася племінним розведенням кішок, а також тримає чотиризірковий готель.

ФільмографіяРедагувати

Year Title Role
1959 Guardatele ma non toccatele Пепіта Гарсія
Nel Segno di Roma (Sign of the Gladiator) Еріка
Tunis Top Secret Шахерезада/Сорайя
Il terrore dei barbari (Goliath and the Barbarians) Ланда
La scimitarra del Saraceno (The Pirate and the Slave Girl) Принцеса Міріам
I Reali di Francia (Attack of the Moors) Сулейма
1960 Il terrore della maschera rossa (Terror of the Red Mask) Каріма
La strada dei giganti (Road of the Giants) Стелла фон Крюгер
La regina dei tartari (The Huns) Таня, королева Тартару
Пірат Морган (Morgan, the Pirate) Консепсьон
Maciste nella Valle dei Re (it) (Son of Samson) Королева Смедес
Le signore Розарію
Gastone (it) Карменсита
1961 Maciste nella terra dei ciclopi (Atlas Against the Cyclops) Капис
La «ragazza» sotto il lenzuolo (it) (Girl Under the Sheet) Марія Селесте Кортез Арагонська
1962 Quattro notti con Alba (Desert War) Альба Петті
1966 Хороший, поганий, злий (The Good, the Bad and the Ugly) Дружина Стівенса
1968 Corri uomo corri (Run, Man, Run) Долорес
1969 La notte dei serpenti (de) (Night of the Serpent / Nest of Vipers) Долорес

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати