Чарльз Джемс Фокс

Чарльз Джемс Фокс (англ. Charles James Fox; 24 січня 1749 — 13 вересня 1806) — англійський аристократ та політик. Син герцога Річмондського, незаконно народженого сина короля Карла ІІ.

Чарльз Джемс Фокс
англ. Charles James Fox
Charles James Fox by Karl Anton Hickel.jpg
Народився 24 січня 1749(1749-01-24)[1][2][…]
Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Королівство Велика Британія
Помер 13 вересня 1806(1806-09-13)[1][2][…] (57 років)
Чизік, Велика Британія
Поховання Вестмінстерське абатство
Країна Flag of Great Britain (1707–1800).svg Королівство Велика Британія
Діяльність політик, історик, аболіціоніст
Alma mater Ітонський коледж[4] і Гертфорд коледж
Знання мов англійська[2]
Членство Академія надписів та красного письменства
Посада міністр закордонних справ Великої Британії, Leader of the House of Commonsd, Член Таємної ради Великої Британії[d], Член 1-го парламенту Сполученого Королівства[d], Член 2-го парламенту Сполученого Королівства[d], Член 13-го парламенту Великої Британіїd, Член 15-го парламенту Великої Британіїd, Член 16-го парламенту Великої Британіїd, Член 17-го парламенту Великої Британіїd, Член 18-го парламенту Великої Британіїd і Член 14-го парламенту Великої Британіїd
Партія Віги
Батько Henry Fox, 1st Baron Hollandd[5][6]
Мати Caroline Fox, 1st Baroness Hollandd[5][6]
Брати, сестри Stephen Fox, 2nd Baron Hollandd[6] і Henry Edward Foxd[6]
У шлюбі з Elizabeth Armisteadd
Діти unknown son Foxd[5]

БіографіяРедагувати

Його батьком був Генрі Фокс перший барон Голенд, він був азартним гравцем і затятим картярем, причому часто брав з собою у гральні будинки маленького Чарльза, і син успадкував тягу батька до азартних ігор, і вже до 19 років подорожуючи по Європі назбирав понад 16 тисяч фунтів боргів. Після цього батько вирішив влаштувати сина до парламенту, і у 1768 Фокс став членом палати общин від графства Сусекс.

Протягом всієї своєї політичної кар'єри був в опозиції, хоча у перші роки перебування у парламенті займав керівні посади, такі як лорд адміралтейства та лорд казначейства, але постійно вступав у конфлікти із діючою владою. Відстоював особисті свободи людини і громадянина.

Тричі входив до складу уряду (1782, 1783, 1806) як міністр закордонних справ (перший в англійській історії), але загальний стаж його не перевищує й року.

Після початку американської революції виступав за на боці колоній, не раз ставив на розгляд у парламенті питання щодо економічних та політичних поступок з боку Англії, але не отримував підтримку. Його ліберальні погляди неодноразово висміювались карикатуристом Джеймсом Гілреєм[7]

Попри те що його принципи були близькими до принципів вігів він не поспішав вступати до цієї партії, і зробив це лише у 1777 році, а у 1782 став її лідером. У 1787 вніс проєкт закону про заборону работоргівлі. Виступав у підтримку французької революції. Помер у 1806 році від водянки. Похований у Вестмінстерському абатстві.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати