Вікіпедія

Чарльз Голройд

англійський художник, музейник

Сер Чарльз Голройд (англ. Charles Holroyd; 9 квітня 1861 — 17 листопада 1917) — англійський художник і куратор. Хранитель галереї Тейт з 1897 по 1906 рік і директор Національної галереї з 1906 по 1916 рік.

Чарльз Голройд
Народився9 квітня 1861(1861-04-09)[1][2][…]
Лідс, Західний Йоркшир, Велика Британія
Помер17 листопада 1917(1917-11-17)[1][2][…] (56 років)
Лондон, Сполучене Королівство
Країна Велика Британія[4]
Діяльністьхудожник, графік, куратор мистецької виставки, мистецтвознавець, унаочнювач, куратор
Галузьобразотворче мистецтво[5]
Знання мованглійська[6][5]
Роки активності1876[1] — 1917[1]
У шлюбі зФанні Голройд
Нагороди
Лицар-бакалавр

Біографічні відомості

ред.

Ранні роки

ред.
 
Чарльз Голройд у 1896 році. Малюнок Альфонса Легро

Чарльз Голройд народився в Поттерньютоні, Лідс, навчався в гімназії Лідса, а потім у Йоркширському науковому коледжі на гірничому інженерному факультеті[7]. З 1880 по 1884 рік він здобув художню освіту під керівництвом професора Альфонса Легро в школі образотворчого мистецтва Слейда Університетського коледжу Лондона, викладаючи там з 1885 по 1891 роки[7]. Голройд, Вільям Странґ і Дж. Б. Кларк є трьома учнями Легро, згаданими в «Історії гравіювання та офорту» (англ. A History of Engraving and Etching) Артура М. Гінда[8].

Після шести місяців у Ньюліні, де він написав свою першу картину, виставлену в Королівській академії мистецтв, «Рибалки лагодять вітрила» (англ. Fishermen Mending a Sail; 1885), він отримав стипендію на подорож і два роки навчався в Італії, перебування там сильно вплинуло на його мистецтво[9]. У Римі він познайомився із художницею Фанні Фаншо Макферсон, з якою вони одружилися 1891 року[7]. 21 вересня 1892 року у них народився єдиний син, Майкл (англ. Michael)[10].

Повернувшись на запрошення Легро, він працював два роки асистентом-майстром у школі образотворчого мистецтва Слейда, де присвятив себе живопису та офорту[9].

Кар'єра

ред.

Серед його картин можна назвати «Смерть Торріджано» (англ. The Death of Torrigiano; 1886), «Король-сатир» (англ. The Satyr King; 1889), «Вечеря в Еммаусі» (англ. The Supper at Emmaus) і, мабуть, найкращу його картину «Пан і селяни» (англ. Pan and Peasants; 1893)[9].

Для церкви Авелі, в Ессексі, він написав триптих для вівтаря «Поклоніння пастухів» (англ. The Adoration of the Shepherds) із бічними секціями, що представляють «Святого Михаїла» та «Святого Гавриїла», а також розробив вікно «Воскресіння» (англ. The Resurrection). Його портрети, такі як «портрет Ґ. Ф. Воттса» (англ. GF Watts, RA), королівського академіка, зроблений у манері Легро, демонструють значну гідність і відмінність[9].

Голройд став відомим як гравер з винятковими здібностями, поєднуючи силу з делікатністю та глибокими технічними знаннями в мистецтві. Серед найвідоміших робіт — серії «Монте-Олівето» (англ. Monte Oliveto), «Ікар» (англ. Icarus), «Монте-Субасіо» (англ. Monte Subasio) та «Єва» (англ. Eve), а також роботи «Втеча до Єгипту» (англ. The Flight into Egypt), «Блудний син» (англ. The Prodigal Son), «Сарай на Тадворт-Коммон» (англ. A Barn on Tadworth Common; вигравіровано просто неба) і «Шторм» (англ. The Storm). Його вигравірувані голови професора Легро, лорда Леонарда Кортні, а також «Ніч» (англ. Night), викликають захоплення як знаннями, так і подобою. Його основна робота методом «сухої голки» — «Купальниця» (англ. The Bather)[9].

 
«Німфи біля моря»

Відповідно до одинадцятого видання Британської енциклопедії[9]:

  [у] всіх своїх роботах Голройд демонструє дивовижну щирість, тонке відчуття композиції та стилю, поєднане з незалежним і сучасним почуттям
Оригінальний текст (англ.)
[i]n all his work Holroyd displays an impressive sincerity, with a fine sense of composition, and of style, allied to independent and modern feeling
  

У 1897 році його призначили першим хранителем Національної галереї британського мистецтва (Тейт)[11][12], а після виходу на пенсію сера Едварда Пойнтера в 1906 році він дістав посаду директора Національної галереї[9]. Багато важливих доповнень до колекції зроблено під час його керівництва, головним з них була «Венера Рокебі» Веласкеса. Він також організував передачу значної частини спадщини Вільяма Тернера до галереї Тейт[13].

Голройд був членом Міжнародного товариства скульпторів, художників і граверів[14], посвячений у лицарі в 1903 році[15]. Він був активним членом Гільдії робітників мистецтва і був обраний майстром у 1905 році[16]. Його робота «Мікель Анджело Буонарроті» (англ. Michael Angelo Buonarotti; Лондон, Дакворт, 1903) є науковою працею справжньої цінності. Помер 19 листопада 1917 року[17].

Виноски

ред.
  1. ↑ а б в г д RKDartists
  2. ↑ а б в Charles Holroyd — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ KulturNav — 2016.
  5. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  7. ↑ а б в Herring, Sarah (30 травня 2013) [2004]. Holroyd, Sir Charles (1861–1917). Oxford Dictionary of National Biography (вид. online). Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/33961. {{cite encyclopedia}}: Cite має пусті невідомі параметри: |HIDE_PARAMETER15=, |HIDE_PARAMETER13=, |HIDE_PARAMETER21=, |HIDE_PARAMETER30=, |HIDE_PARAMETER14=, |HIDE_PARAMETER17=, |HIDE_PARAMETER32=, |HIDE_PARAMETER16=, |HIDE_PARAMETER25=, |HIDE_PARAMETER24=, |HIDE_PARAMETER9=, |HIDE_PARAMETER3=, |HIDE_PARAMETER4=, |HIDE_PARAMETER2=, |HIDE_PARAMETER29=, |HIDE_PARAMETER18=, |HIDE_PARAMETER20=, |HIDE_PARAMETER5=, |HIDE_PARAMETER19=, |HIDE_PARAMETER10=, |HIDE_PARAMETER33=, |HIDE_PARAMETER31=, |HIDE_PARAMETER11=, |HIDE_PARAMETER8=, |HIDE_PARAMETER7=, |HIDE_PARAMETER23=, |HIDE_PARAMETER27= та |HIDE_PARAMETER12= (довідка) (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
  8. ↑ Arthur Mayger Hind, A History of Engraving and Etching from the fifteenth century to the year 1914 (Courier, new impression, 2011), p. 387
  9. ↑ а б в г д е ж   Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
    Hugh Chisholm, ред. (1911). Holroyd, Sir Charles . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 13. Cambridge University Press. с. 618. (англ.)
  10. ↑ Roger Morgan (2021). Sir Charles and Lady Frances Holroyd. Artists resident in Epsom for some years around 1900 (англ.) . eehe.org.uk.
  11. ↑ "No. 26884". The London Gazette. 20 August 1897. p. 4677.
  12. ↑ "No. 26888". The London Gazette. 3 September 1897. p. 4944.
  13. ↑ Chisholm, Hugh, ed. (1922). "Holroyd, Charles". Encyclopædia Britannica. Vol. 31 (12th ed.). London & New York: The Encyclopædia Britannica Company. p. 381.
  14. ↑ The International Society of Sculptors, Painters and Gravers. Mapping the Practice and Profession of Sculpture in Britain and Ireland 1851–1951. Glasgow University. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 31 травня 2013.
  15. ↑ "No. 27630". The London Gazette. 29 December 1903. p. 8563.
  16. ↑ The Years Art. 1905. с. 142.
  17. ↑ "No. 30551". The London Gazette. 1 March 1918. p. 2659.

Для подальшого читання

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чарльз_Голройд&oldid=43048818