Чарльз Роберт Дженкінс
Чарльз Роберт Дженкінс (англ. Charles Robert Jenkins; 18 лютого 1940, Рич-Сквер — 11 грудня 2017, Садо) — американський дезертир. Прожив у Північній Кореї 39 років (з 1965 до 2004).
| Чарльз Роберт Дженкінс | |
|---|---|
| англ. Charles Robert Jenkins | |
.jpg) Дженкінс у 1950 році | |
| Народження |
18 лютого 1940 Рич-Сквер, Північна Кароліна, США |
| Смерть |
11 грудня 2017 (77 років) Садо, Префектура Ніїґата, Японія серцева недостатність |
| Країна |
 США Північна Корея |
| Рід військ | Армія США |
| Звання | рядовий |
 Чарльз Роберт Дженкінс у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Військова служба і дезертирство ред.
Народився у 1940 році в місті Рич-Сквер, штат Північна Кароліна. У 1955 році у віці 15 років (значно нижче мінімального призовного віку) приєднався до Національної гвардії США. У 1958 році перейшов на службу в регулярну армію США, був зачислений в 1-шу кавалерійську дивізію. Військову службу проходив в Південній Кореї (1960—1961) та Західній Німеччині (1962—1964).
У 1964 році Дженкінс потрапив у підрозділ, який охороняв демілітаризовану зону з південнокорейського боку. У січні 1965 році Дженкінс, боячись, що його вб'ють або відправлять на війну у В'єтнамі, вирішив втекти у Північну Корею. Перед втечею він випив 10 банок пива (за його словами, щоб заспокоїти нерви), перетнув кордон і здався північнокорейським прикордонникам. Дженкінс розраховував отримати притулок у посольстві СРСР, щоб згодом повернутись у США в рамках обміну полоненими, проте він отримав відмову і застряг в КНДР[1].
Життя в КНДР ред.
Упродовж багатьох років інформація про Дженкінса була недоступна за межами Північної Кореї. За словами Дженкінса він пошкодував про свою втечу майже одразу. У Пхеньяні його, разом з трьома іншими американськими дезертирами поселили в однокімнатному будинку без водопостачання, де вони прожили вчотирьох вісім років у повній ізоляції від іншого світу. Їх били охоронці, змушували по вісім годин на добу вчити корейську мову, вивчати напам'ять ідеологію чучхе і праці Кім Ір Сена. Виходити за межі будинку було суворо заборонено.
У 1972 році Дженкінс нарешті отримав північнокорейське громадянство, окреме житло і посаду викладача англійської мови в Пхеньянському університеті. Викладав англійську мову особисто Кім Ір Сену. Крім того, Дженкінс почав зніматись у північнокорейських пропагандистських фільмах, де грав американських лиходіїв[2].
У 1980 році одружився з японкою Хітомі Сога, викраденій північнокорейськими спецслужбами для навчання шпигунів японської мови. Пара зблизилася на фоні взаємної таємної ненависті до режиму. У пари народилось двоє дітей.
Чарльз Дженкінс і Хітомі Сога були фактично бранцями КНДР, але при цьому вони мали привілеї у порівнянні з звичайними жителями. Наприклад, під час голоду в КНДР у 1990-х роках влада кожний місяць видавала їм рис, мило, одяг і цигарки.
Я знав, як сильно моя дружина сумує за Японією, тому після весілля запитав у неї, як японською буде «на добраніч». Щовечора я тричі цілував її і говорив «Оясумі», вона ж відповідала мені англійською «на добраніч». Ми робили це, щоб не забути, хто ми і звідки.
— згадував Дженкінс пізніше у своїх мемуарах.
Звільнення ред.
У 2002 році Кім Чен Ір зізнався, що спецслужби КНДР викрали тринадцять громадян Японії, і дозволив п'ятьом із них повернутися на батьківщину. Серед звільнених була дружина Дженкінса Хітомі Сога. Її історія про роман з американським солдатом стала сенсацією в Японії. Унаслідок дипломатичних переговорів за підтримки тодішнього прем'єр-міністра Японії Коїдзумі Дзюнітіро офіційний Пхеньян дозволив Дженкінсу й обом його донькам залишити країну.
3 листопада 2004 року Дженкінс постав перед військовим трибуналом у штаб-квартирі армії США в Японії за дезертирство. Його було засуджено до 30 днів в'язниці, однак випущено за зразкову поведінку на 7 днів раніше.
З чотирьох американських солдатів, які втекли в КНДР у 1960-х роках, Чарльз Дженкінс став єдиним, хто зміг виїхати; інші прожили в КНДР до кінця життя.
Подальше життя та смерть ред.
Решту життя Дженкінс прожив із родиною на острові Садо, де народилась його дружина. Він не володів японською, не вмів водити машину, користуватися комп'ютером і навіть не знав, що таке Інтернет.
14 червня 2005 року він разом із родиною відвідав Північну Кароліну, де все ще жила його 91-річна мати.
У 2005 році Дженкінс написав книгу мемуарів. У 2008 році разом із журналістом Джимом Фредеріком написав книгу «The Reluctant Communist: My Desertion, Court-Martial, and Forty-Year Imprisonment in North Korea».
Помер 11 грудня 2017 року у віці 77 років.
Примітки ред.
- ↑ Asia Times Online — The trusted news source for information on Japan. www.atimes.com. Архів оригіналу за 9 жовтня 2006. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ Deserter Recalls N. Korean Hell (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 13 грудня 2017.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чарльз Роберт Дженкінс |
- «The Reluctant North Korean Film Star» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] — Interview with Charles Jenkins about film work and collaborating with the US government by Alex Hoban