Відкрити головне меню

Чапкіс Григорій Миколайович

український танцівник та хореограф

Григо́рій Микола́йович Ча́пкіс (нар. 24 лютого 1930, Кишинів) — український хореограф, народний артист України (08.02.2010).

Чапкіс Григорій Миколайович
Chapkis.jpg
Чапкіс роздає автографи учасникам фестивалю «Містерія танцю»
Народився 24 лютого 1930(1930-02-24) (89 років)
Кишинів
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність хореограф
Alma mater Київський інститут культури
Знання мов російська
Титул професор
У шлюбі з Людмила, Наталія, Алла Борисівна
Діти Лілія, Григорій
Вага 65 кг
Зріст 165 см
Нагороди Народний артист України
Заслужений артист України

Керівник Школи танцю Чапкіса. Головний балетмейстер ансамблю бального танцю «Натхнення» (наймолодшій учасниці якого 50 років). Член журі шоу «Танці з зірками», голова журі фестивалю «Містерія танцю».

БіографіяРедагувати

Народився 24 лютого 1930 року в Кишиневі. Рідною мовою називає румунську.[1]

Мати займалася хатнім господарством (у сім'ї було 7 дітей), а батько був лимарем.

Починаючи з 7 років, я щовечора сідав біля ресторану та чистив взуття, розносив газети. Коли мені було 11 років, почалася війна, ми опинилися в евакуації у Казахстані, де я пас табун молодих коней.[2]

1944 — повертаючись із евакуації, Чапкіси захворіли на тиф і вимушено осіли в Києві.[3] Тут юний Григорій працював будівельником на відбудові Хрещатику.[1]

1945 — вступив до залізничного училища.[1]

Став танцівником Ансамблю пісні й танцю «Трудові резерви», у складі якого 1945 року виступав перед представниками радянської чолівки: Сталіним, Ворошиловим, Кагановичем.

Закінчив Київський інститут культури та студію при оперному театрі.

Під час своїх гастролей світом спілкувався з такими особами, як Мао Цзедун, Хо Ши Мін, Фідель Кастро, Сальвадор Далі, імпресаріо і мільярдер Сол Юрок (Соломон Ізраїлевич Юревич).

Професор кафедри хореографії Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка[4].

ТанціРедагувати

Вперше вийшов на сцену, як сам каже, у віці 10—11 років у Будинку піонерів.

Танцювати та ходити я навчився одночасно. З того часу займаюся цим щодня, адже танці - моя сутність та життя. Я хореограф широкого профілю, зате більше нічого робити не вмію. Пояснити це просто - я народився в Румунії, серед циганів та молдаван. Зранку мене випускали у двір і тільки ввечері забирали додому – на вулиці мене й навчили водити танки.

[2]

Творчу діяльність розпочав після війни.

У віці 15 років в училищі мене відібрали до обласного ансамблю, з яким я приїхав до Москви, виступати в Кремлівському театрі. На сцені було 120 дітей, але Сталін вибрав саме мене. Мабуть тому що я був маленький худенький […] та чорненький: напевно, вождь народу прийняв мене за свого — представника кавказької національності.[2]

Сталін подарував йому годинник і, посадивши до себе на коліна, сфотографувався з ним. Після розвінчання «культу особи» (1956) світлину з написом «Спасибо великому Сталину за наше счастливое детство» мама Григорія спалила.[3]

З 1950 р. працював хореографом у Театрі імені Івана Франка. «Поставив до станка» Амвросія Бучму, Наталю Ужвій, Гната Юру.[3]

У 20 років я став балетмейстером у театрі імені Івана Франка. В 1951 році я як представник України подолав «залізну завісу» — і поїхав до Берліна, на Всесвітній фестиваль молоді та студентів. Українська команда привезла звідти найбільшу кількість золотих медалей.Нас носили на руках, як космонавтів.[5]

З 1955 р. виступав у складі Державного ансамблю танцю УРСР під керуванням Павла Вірського.

Найбільшим успіхом вважаю те, що 27 років пропрацював пліч-о-пліч з такою людиною, як Павло Павлович Вірський. Це така величина! Ми об'їздили 71 країну світу! Я брав участь у трьох міжнародних конкурсах і отримав три золоті медалі. Коли мені було 30, мені присвоїли звання заслуженого артиста.[5]

Головний танцмейстер Віденського балу.

Відкрив Школу танців Чапкіса, бере участь у численних благодійних проектах.

Автор книжки «Любов і танець — секрети довголіття».

Особисте життяРедагувати

Був тричі одружений.

У 19992001 рр. Чапкіс жив у дочки в Італії.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Григорій Чапкіс жив у кабінеті — друга дружина вигнала його з дому // Оксана Фарина, «Газета по-українськи», 2006
  2. а б в Григорій Чапкіс: «Дружина дивується з того, що я виробляю у ліжку» // Попроцька Лариса, «Високий Замок», 20 жовтня 2007, с. 10.
  3. а б в Григорій Чапкіс: Наші люди часто й не здогадуються про те, що не знають правил хорошого тону // Вікторія Стах, «Україна молода», № 234, 15.12.2006
  4. Чапкіс Григорій Миколайович. im.kubg.edu.ua. Процитовано 2016-10-05. 
  5. а б Григорій Чапіс: Сталін міг зняти зі сцени іншого артиста, і моє життя попливло б іншим руслом // Дуткевич Валентина, «Високий Замок», 20 вересня 2008, с. 13

ПосиланняРедагувати