Відкрити головне меню

Павло Романович Чамата
Чамата П Р .jpg
Народився 16 (28) липня 1898(1898-07-28)
Бабичі
Помер 14 серпня 1969(1969-08-14) (71 рік)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Діяльність психолог
Alma mater Київський інститут народної освіти
Аспіранти, докторанти Шаблон:Аспіранти-докторанти
Діти Чамата Ігор Павлович
Чамата Ніна Павлівна
Нагороди Орден «Знак Пошани»

Павло́ Рома́нович Чама́та (*16 (28) липня 1898(18980728), Бабичі — † 14 серпня 1969, Київ) — український психолог, педагог. Батько живописця Ігоря Чамати та літературознавця Ніни Чамати.

Біографічні відомостіРедагувати

Павло Романович Чамата народився 16 липня (28 липня за новим стилем) 1898 року в селі Бабичах (нині Канівського району Черкаської області) в селянській родині. У 1916 році закінчив школу після чого працював шахтарем.

1930 року закінчив факультет соціального виховання Київського інституту народної освіти. Учителював, був директором школи. Закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію з психологічних наук. Пізніше працював на посаді старшого наукового співробітника в Українському науково-дослідному інституті педагогіки.

З 1937 року за сумісництвом працював доцентом кафедри психології в Київському педагогічному інституті імені О. М. Горького, пізніше тут виконував обов'язки проректора з наукової роботи. Член ВКП(б) від 1941 року.

У 19431945 роках — директор Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР, у 19471951 роках — директор Київського педагогічного інституту, у 19511966 роках — заступник директора Науково-дослідного інституту психології.

За плідну працю та громадську діяльність був нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.

 
Могила Павла Чамати

Помер 14 серпня 1969 року в Києві після важкої хвороби. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 10).

Наукова діяльністьРедагувати

Розробляв загальнотеоретичні питання психології, її вітчизняної історії. Заснував в Україні наукову школу з проблем самосвідомості.

ЛітератураРедагувати