Ціціанов Іван Давидович

російський військовик

Князь Іван Давидович Ціціанов (груз. პავლე დიმიტრის ძე ციციშვილი; нар. 11 листопада 1865, Тифліс, Російська імперія — пом. 1936, Москва, СРСР) — російський військовий діяч, генерал-майор (1917). Герой Першої світової війни.

Ціціанов Іван Давидович
груз. პავლე დიმიტრის ძე ციციშვილი
Народження 11 листопада 1865(1865-11-11)
Тифліс, Російська імперія
Смерть 1936(1936)
Москва, СРСР
Приналежність Російська імперія
Рід військ піхота
Звання генерал-майор
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
Георгіївська зброя
Георгіївська зброя
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
|
Орден Святої Анни II ступеня з мечами та імператорською короною
Орден Святої Анни II ступеня з мечами та імператорською короною
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Біографія ред.

В 1889 році після здобуття загальної освіти в Тифліської гімназії, Іван Ціціанов вступив до Тифліського військового училища після закінчення якого в 1892 році одержав звання підпоручника і призначений до Самурського 83-го піхотного полку. В 1896 році одержав звання поручника, а в 1900-му — штабс-капітана. У 1904 році одержав звання капітана та призначений командиром роти.

У 1914 році перед переведенням на фронт Першої світової війни Іван Ціціанов одержав звання підполковника. Він був призначений командиром батальйону Самурського 83-го піхотного полку. 13 травня 1916 року одержав звання полковника. З 1917 року — командир 45-го Сибірського стрілецького полку 12-ї Сибірської стрілецької дивізії[1]. 30 липня 1917 року одержав звання генерал-майора.

Найвищим наказом від 26 серпня 1916 ріка за хоробрість був нагороджений Орден Святого Георгія|орденом Святого Георгія] 4-го ступеня[2]:

 

За те, що в бою 29 вересня 1914 року, командуючи батальйоном, енергійним нальотом захопив укріплені поселення Вулька-Тижинська, незважаючи на вбивчий вогонь з кулеметів, поставлених німцями на дахах будинків. Захопленням села привернув на себе більшу частину сил противника і утримав зайняту позицію, незважаючи на запеклі атаки переважаючого числом ворога, чим полегшив удар на наші головні сили і тим забезпечив загальний успіх. Увечері того ж числа, виявивши наступ 3-х рот німців до греблі для захоплення батареї, що стояла поблизу, а далі і самих переправ на р. Вісла, негайно, з півтора ротами, кинувся бігом на дамби, попередивши німців і жорстоким рушничним вогнем з близької дистанції привів супротивника до втечі, врятувавши батарею від неминучої загибелі і забезпечивши від захоплення важливі переправи на р. Вісла.

 

Наказом по 7-й армії за № 1888 від 21 листопада 1917 року за хоробрість нагороджений Золотою зброєю «За хоробрість».

Після Жовтневого перевороту проживав у Тбілісі, пізніше жив у Москві. Помер 1936 року в Москві.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. 45-й Сибирский стрелковый полк :: Структура армии. gwar.mil.ru. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
  2. Цицианов, Иван Давидович :: Документы о награждениях :: Первая мировая война :: Орден Святого Георгия. gwar.mil.ru. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 9 листопада 2020.

Література ред.

Посилання ред.