Церква святої Богоматері (Баку)
Церква Святої Богоматері (вірм. Սուրբ Աստվածածին եկեղեցի — Вірменська апостольська церква 1797 або 1799 року[1] в кварталі Ічері Шехер (Баку, Азербайджан). Розташовувалась неподалік Дівочої вежі, біля повороту вулиці Хагігат Рзаєвої до проспекту Нафтовиків. Була знесена в 1990-і рр. (нижня частина дзвіниці збереглася).
| Церква святої Богоматері | |
|---|---|
 | |
| 40°21′58″ пн. ш. 49°50′10″ сх. д. / 40.36617700002777553° пн. ш. 49.83626800002777202° сх. д.Координати: 40°21′58″ пн. ш. 49°50′10″ сх. д. / 40.36617700002777553° пн. ш. 49.83626800002777202° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і втрачена спорудаd |
| Розташування |
 Азербайджан, Баку |
| Початок будівництва | 1797 |
| Стиль | вірменська архітектура |
| Належність | Вірменська апостольська церква |
| Єпархія | Diocese of Azerbaijand |
| Оригінальна назва | вірм. Սուրբ Աստվածածին եկեղեցի |
  Церква святої Богоматері (Баку) (Азербайджан) | |
 | |
Історія ред.
Відомостей про церкву Сурб Аствацацин практично не збереглося. Згідно з деякими даними, вона була побудована в 1797–1799 рр.[1] у кварталі Ічері Шехер, біля вірменського караван-сараю, по ліву сторону від Дівочої вежі. Крім цього існує думка, що інша церква з такою ж назвою на території бакинської фортеці була знесена ще в 1930-х роках [Ком 1], а та вірменська церква, що знаходилася біля підніжжя Дівочої вежі була більш давньою і можливо саме її згадує Хамдаллах Казвіні[3] Наприкінці XIX століття вірменський священик М. Бархударянц, який відвідав Баку з інспекцією, відзначав, що вірмени Баку мають дві кам'яні церкви: велику — імені Святого Григорія Просвітителя і малу Сурб Аствацацин (Святої Богородиці). Остання характеризувалася їм як дуже стара, про що свідчать внутрішні і зовнішні форми архітектурної споруди[4] .
Оскільки в районі Ічери Шехер проживало не так багато вірмен в порівнянні з рештою Баку, церква не мала великого приходу. З цієї ж причини про неї збереглося мало відомостей. Територія, на якій була побудована церква була культовим місцем, тому представники кожної конфесії прагнули мати тут свої святилища. Крім цього серед жителів Баку існував переказ, згідно з яким храм був споруджений на місці стародавнього язичницького капища вогнян[5] .
За словами дипломата, який працював у 1992 році в Баку, в 1992 році, в розпал карабахського конфлікту церква була зруйнована[6]
Фотогалерея ред.
-
Храм на початку 1900-х -
Збережена частина дзвіниці церкви в 2010 році
Коментарі ред.
- ↑ Цілком ймовірно автор плутає церква Сурб Аствацацин з церквою Св. Тадея. Перша простояла до 1990 року, а друга була знесена в 1930-х роках. На місці останньої була побудована Бакинська консерваторія[2]
Примітки ред.
- ↑ а б Литературная Армения, 1997 г. стр 133
- ↑ Л. Бретаницкий / Баку / изд-во «Искусство» М. — Л. 1970 г.Оригінальний текст (рос.)От него узким проулком отделена баня Хаджи-хаммам, напротив которой находится двухэтажный армянский караван-сарай и позднее пристроенная к нему небольшая церквушка, с несколько неуклюжей колоколенкой.
- ↑ В. Арустамян /Город утраченный — город утративший. Об истории бакинской армянской общины. / Армянскій вѣстник, Выпуски 1-2 Изд-во «Гуманитарий», 1999 стр. стр-ца 52
- ↑ М. Бархударянц, Աղվա¬ նից երկիր և դրացիք, Թ.. 1893 стр. 153
- ↑ С. Б. Ашурбейли / Очерк истории средневекового Баку (VIII-нач. XIX вв.)/ Изд. Акад. Наук Азербайдж. ССР, 1964, с. 45 (333) Оригінальний текст (рос.)Не случайно среди жителей Баку и доныне существует предание о том, что «Джума-мечеть» и армянская церковь, стоящие в крепости Баку, построены на месте древних храмов огнепоклонников
- ↑ Томас Деваал / чёрный сад /Глава 7. Баку. Богатая событиями история Оригінальний текст (рос.)Единственное напоминание о них — армянская церковь Григория Просветителя недалеко от Площади Фонтанов в центре Баку, построенная в 1860-х годах. Одиннадцать лет назад церковь подожгли, и с тех пор она стоит заброшенная. С колокольни давно сняли крест, и я обнаружил там зал для игры в бильярд. На том месте, где раньше в тени Девичьей башни в Старом городе стояла старинная часовенка Девы Марии, теперь пустырь. Один дипломат, который работал в Баку в 1992 году, в самый разгар карабахской войны, рассказывал, как на его глазах крушили эту часовню восемнадцатого века.