Відкрити головне меню

Старе місто (Баку)

історичний центр міста

Старе місто або Внутрішнє місто (азерб. İçəri şəhər — Ічер́і Шех́ер) — історичний центр Баку. У грудні 2000 року Старе місто Баку, в тому числі Палац Ширваншахів і Дівоча вежа, стало першим місцем в Азербайджані визнаним за об'єкт всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Старе місто Баку з палацем Ширваншахів і Дівочою вежею
Walled City of Baku with the Shirvanshah's Palace and Maiden Tower [1]
Світова спадщина
View of Bakucity, 2012.jpg
40°21′54″ пн. ш. 49°50′09″ сх. д. / 40.36503300002777195° пн. ш. 49.836000000027773638° сх. д. / 40.36503300002777195; 49.836000000027773638
Країна Азербайджан Азербайджан
Тип Культурний
Критерії iv
Об'єкт № 958
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 2000 (24 сесія)
Під загрозою 2003–2009
Старе місто (Баку) (Азербайджан)
Старе місто (Баку)
Розташування на карті Азербайджану

CMNS: Старе місто на Вікісховищі

Зміст

РозташуванняРедагувати

«Ічері Шехер» розташований на невисокому пагорбі, біля берегів Каспійського моря. Він оточений фортечними мурами, висота яких сягає 8-10 метрів, а товщина — 3,5 метри.

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Баку
 
Баку на малюнку Е. Кемпфера 1630 року з атласу Хоффмана 1734 року

Ічері Шехер — одне з найбільш густонаселених місць Середнього Сходу. Розкопки археологів вказують на те, що район був заселений ще в бронзову добу. До початку XIX століття власне цей квартал, населений кількома тисячами людей, і становив усе місто Баку.

До того, як відбулося різке зниження рівня Каспію, фротечні стіни омивалися морем. У фортеці збереглася велика кількість пам'яток, що ілюструють практично всі періоди розвитку азербайджанської середньовічної архітектури[2] У самій фортеці були свої квартали, спочатку заселені за деякими загальними ознаками: Агшалварлилар (сім'ї тих, що вчинили хадж), Гямічілар («човнярі»), Арабачілар («візники»), Амамчілар («банники»), Сеідлар (нащадки пророка Мухаммеда), Джухуд-Зейналлилар (єврейський квартал) та ін.[3] У місто можна було в'їхати через Шемахинські (XII століття) і Сальянські ворота. З кінця XIX століття було побудовано ще кілька воріт. У різний час будівельники та археологи виявляли старовинні мережі сполучених підземних ходів.[4][5]

Комплекс Ічері Шехер отримав статус історико-архітектурного заповідника в 1977 році.

У грудні 2000 року Ічері Шехер разом з Дівочої вежею і комплексом Палацу Ширваншахів включені до списку пам'яток Світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні Ічері Шехер є перлиною загальнолюдської культурної спадщини.

Поруч розташована станція метро з однойменною назвою.

Ічері Шехер в культуріРедагувати

Ічері Шехер зображений на зворотній стороні купюри 10 манатів.

У Ічері Шехер знімалася частина відомих радянських фільмів: «Діамантова рука», «Людина-Амфібія», «Айболіт-66», «Тегеран-43», «Не бійся, я з тобою»[6].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати