Церква святих Сьомочисельників

Церква Святих Сьомочисельників у Софії — колишня «Чорна мечеть», зведена 1528 року за султана Сулеймана Пишного. Мечеть була квадратною в плані спорудою з куполом, вкритим свинцем. Народні чутки приписували її спорудження знаменитому зодчому Сінану. У подальшому за нею закріпилось ім'я Мехмеда-паші, хоча про його участь у зведенні споруди в джерелах не повідомляється.

Церква Святих Сьомочисельників
42°41′23″ пн. ш. 23°19′40″ сх. д. / 42.68972° пн. ш. 23.32778° сх. д. / 42.68972; 23.32778Координати: 42°41′23″ пн. ш. 23°19′40″ сх. д. / 42.68972° пн. ш. 23.32778° сх. д. / 42.68972; 23.32778
Тип споруди церква
православний храм і соборна мечеть[1]
Розташування БолгаріяСофія
Архітектор Сінан
Засновник Сулейман I Пишний
Початок будівництва 1528
Будівельна система цегла
Стиль Османська архітектура
Належність Православ'я
Єпархія Софійська єпархія БПЦ
Епонім Seven Slavic Saintsd
Вебсайт svsedmochislenitsi.com
Церква святих Сьомочисельників. Карта розташування: Болгарія
Церква святих Сьомочисельників
Церква святих Сьомочисельників (Болгарія)
Мапа
CMNS: Церква святих Сьомочисельників у Вікісховищі

Після звільнення Болгарії від турецького гніту Олександр Померанцев виступив 1901 року з пропозицією переобладнати закинуту мечеть на православну церкву, тим більше що деколи на її місці стояла жіноча обитель при Рильському монастирі. До реалізації цієї ідеї підключився прем'єр-міністр Петко Каравелов, який тут і знайшов свій останній притулок. Роботи з перебудови мечеті тривали тільки рік, й уже 27 липня 1903 року храм було освячено в ім'я «сьомочисельників» — святих Кирила, Мефодія та їх п'яти учнів.

Під час перебудови будівлі були розібрані старовинне медресе й мінарет з чорного граніту, який дав мечеті її назву. Традиційний для болгарської архітектури вигляд будівлі надають кутові куполи, дзвіниця й нартекс, спроектовані архітекторами Мілановим та Момчиловим. Під час будівельних робіт у підвалинах храму було розкрито фундаменти ранньохристиянської церкви, датованої V століттям, та більш стародавнього Асклепіуму.

Примітки ред.

  1. archINFORM — 1994.

Посилання ред.