Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці)

парафія і храм УГКЦ у с. Шляхтинці Тернопільського району Тернопільської области

Церква Пресвятої Трійці в Шляхтинцях — парафія і храм греко-католицької громади Великобірківського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Шляхтинці Тернопільського району Тернопільської области.

Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці)


49°35′21″ пн. ш. 25°40′04″ сх. д. / 49.58936111113888501° пн. ш. 25.667944444472222898° сх. д. / 49.58936111113888501; 25.667944444472222898Координати: 49°35′21″ пн. ш. 25°40′04″ сх. д. / 49.58936111113888501° пн. ш. 25.667944444472222898° сх. д. / 49.58936111113888501; 25.667944444472222898
Тип церква
Країна  Україна
Розташування Шляхтинці
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1674
Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці). Карта розташування: Україна
Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці)
Церква Пресвятої Трійці (Шляхтинці) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Пресвятої Трійці у Вікісховищі

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення[1].

Історія церкви ред.

Храм збудовано в 1674 році. Освячено його на свято Пресвятої Трійці. З історичних джерел відомо, що в храмі побував Богдан Хмельницький, коли відправляли молебень за успішний похід його війська, яке проходило на Збараж. У дарунок Б. Хмельницький залишив Святе Письмо, яке не збереглося.

Парафія і храм по 1946 рік належали до УГКЦ, з 1947 до 1990 року — до РПЦ, з 1990 року — знову в лоні УГКЦ.

У червні 2007 року оновлений храм освятив єпископ Василій Семенюк.

При парафії активно діють: братство Матері Божої Неустанної Помочі, Марійська дружина (з травня 2004), спільнота «Матері в молитві» (з червня 2004), спільнота «Жива Вервиця» (з березня 2008).

Гордістю парафії є церковний хор під керівництвом Степана Матковського. Хор у 2008 році святкував своє 20-річчя, а у 2010 році йому присвоєно звання народного аматорського хору.

Силами громади, при активній організаційній роботі членів церковного комітету та о. Мирона у 2011 році збудовано каплицю на честь Пресвятої Богородиці.

Парохи ред.

  • о. Григорій Постригачевський (є лише згадка, що він помер у 1759 році),
  • о. Теодор Пасевич (1760—1808),
  • о. Яків Зарудський (1808—1814),
  • о. Петро Заридський[джерело?] (1814—1820),
  • о. Андрій Воронович (1820—1831),
  • о. Григорій Барвінський (1831—1880),
  • о. Григорій Чубатий (1880—1881),
  • о. Северин Навроцький (1881—1901),
  • о. Антін Зарихта (1901—1920),
  • о. Євген Мацелюх (1920),
  • о. Олександр Малицький (1921—1953),
  • о. Омелян Драпінський (1959—1973),
  • о. Любомир Мельник (1973),
  • о. Богдан Михальчук (1980),
  • о. Михайло Павко (1990—1999),
  • о. Мирон Сачик (з 30 грудня 1999).

Примітки ред.

Джерела ред.