Відкрити головне меню

Марійська дружина (також товариство) — станові церковні організації, створені з метою поглиблення духовно-релігійного життя парафіян завдяки особливому пошануванню культу Діви Марії — Богородиці.

ІсторіяРедагувати

Уперше Марійську дружину заснував у 1563 р. у Римі о.-єзуїт І. Левніс. В українському та білоруському народах розвинулись у школах з дозволу Папи Римського Павла V на підставі бреве від 3 листопада 1615 р. на прохання митрополита Йосифа Велямина Рутського. У XVII—XVIII ст. їх було близько 40, переважно у василіянських школах. Через кризу духовного життя ЧСВВ у 2-й половині XVIII ст. — 1-й половині XIX ст. Марійські дружини занепали. У 2-й половині XIX ст. у Галицькій митрополії УГКЦ їх відродив о. Ісидор Дольницький.

У 1904 року в Львові виникло «Товариство пань під покровом Пречистої Діви Марії» («Марійська дружина пань»), згодом — по всій Галичині. Головою була Ольга Бачинська, духовний провідник ЧСВВ — о. Тит Галущинський), Евстахія Тишинська.

О. Йосафат Маркевич у 1920-х роках поширив у школах і об'єднав у «Марійське Товариство Молоді» (МТМ) з центром у Львові, став першим головою.

У 1927 р. відбувся 1-й з'їзд Марійських організацій у Львові. МТМ у Галицькій митрополії УГКЦ налічували понад 10000 членів у 50-ти Марійських дружинах, 35-ти Марійських кружках. 135-ти Марійських Союзах.

У 1937 р. на з'їзді в селі Гошеві Марійські дружини були зцентралізовані в Секретаріат Марійських дружин, у тому числі для греко-католицької інтелігенції з окремим статусом (голова — Є. Шарко, духовний провідник — о. Іриней Назарко); до нього спочатку належали лише жінки, з 1938 р. чоловіки (перша чоловіча дружина — у Ярославі).

У 1939 р. в Галицькій митрополії УГКЦ діяли майже 250 осередків Марійських товариств (20000 членів), які поділялися на:

  • Марійська Дружина для молоді середніх і вищих шкіл;
  • Марійські кружки для дітей;
  • Марійські союзи спомагаючі.

У травні 2004 р. у Марійському духовному центрі в Зарваниці відбувся з'їзд Марійських дружин Тернопільсько-Зборівської єпархії, в якому взяли участь 600 осіб, з'їзди стали щорічними.

ДжерелаРедагувати