Церква Костянтина та Олени (Мангуп)
Церква Костянтина та Олени — руїни православного храму XV—XVII століття на Мангупі, розташовані в центральній частині плато, у верхів'ї яру Гамам-дере. Однонефна базиліка, розмірами 7,3 м на 4,5 м; мабуть, була цвинтарною церквою — у церкві та навколо неї виявлено 175 поховань. Нині залишки стін місцями збереглися на висоту до 2 м-коду.
| Церква Костянтина та Олени | |
|---|---|
| |
| 44°35′30″ пн. ш. 33°48′15″ сх. д. / 44.591666666667° пн. ш. 33.804166666667° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Крим |
| Тип | церква і пам'ятка археології[d] |
  Церква Костянтина та Олени Церква Костянтина та Олени (Україна)  Церква Костянтина та Олени Церква Костянтина та Олени (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Церква, на думку істориків, була побудована в 1427 році: час будівництва храму відомий з грецького напису на плиті білого мармуру (9¾ вершка (близько 43,3 см) заввишки, 1 аршин 13,½ вершка (131,1 см) шириною і трохи більше 3 вершків завтовшки), яка, в українському перекладі, звучить так:
Збудований храм цей із благословенною фортецею, що нині бачиться, за днів пана Олексія, володаря Феодоро та помор'я і ктитора святих славних, боговенчанних, великих царів рівноапостольних Костянтина та Олени в місяці жовтні, індикту шостого, літа 6936[1].
Місце і час виявлення плити не встановлено, передбачається, що вона була знайдена між 1803 і 1805 роком[1]: вперше була опублікована П. Сумароковим, у II томі праці «Дозвілля кримського судді, або Друга подорож до Тавриди»[2], причому О. Бертьє-Делагард, говорячи про малюнок Сумарокова, стверджував, що мандрівник бачив її не в стіні церкви, а вже знятою, в якомусь іншому місці, оскільки із встановленої плити такий докладний малюнок зробити неможливо[3]. За даними І. Стемпковського, повідомленим Петром Кеппеном, артефакт знаходився в Інкермані, звідки був вивезений в маєток таврійського губернатора А. Бороздіна[4]. Ари археологічних роботах 1890 року Ф. Браун виявив вбудовану в одну з веж мармурову плиту, на якій, після вилучення, опинилися залишки грецького напису[5], що відноситься істориками до кінця XIV — початку XV століття і походить з храму Костянтина та Олени[1]. Вважається, що Церква Костянтина та Олени була останнім чинним християнським храмом Мангупа[6]. Храм був зруйнований після падіння Мангупа в 1475 році, але, згодом відновлений і діяв до XVII століття — польський дипломат Мартін Броневський в 1578 ще бачив церкву, що збереглася і залишив про це відповідний запис:
Тепер залишилися там лише грецька церква св. Костянтина та інша св. Георгія, зовсім занедбані[7]
Церква відзначена на обох планах Мангупа, виконаних російськими топографами в 1780-ті роки, серед трьох грецьких або християнських церков, як вони позначені в експлікаціях до креслень. Про розпис храму згадував у 1793 П.-С. Паллас[8]:
…можна ще розглянути ікони святих, що збереглися, писані фарбами на стінах, і в одній — прекрасний образ Марії[9]
Примітки
ред.- ↑ а б в Латышев В. В. Мангуп // Сборник греческих надписей христианских времен из Южной России. — Санкт-Петербург : Типография Императорской Академии наук, 1896. — С. 51—53.
- ↑ Сумароков, Павел Иванович. Досуги крымского судьи, или Второе путешествие в Тавриду, ч. 2. — Санкт-Петербург : Императорская типография, 1805. — Т. 2. — С. рисунок 20.
- ↑ А. Л. Бертье-Делагард. Остатки древних сооружений в окрестностях Севастополя и пещерные города Крыма // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. — Одесса : Типография Алексомати, 1888. — Т. XIV. — С. 190.
- ↑ Пётр Кеппен. О древностях южнаго берега Крыма и гор Таврических. — СПб : Императорская академия наук, 1837. — С. 95, 220.
- ↑ Браун Ф. А. Рукописный отчет о раскопках на Мангупе // Отчет Археологической комиссии за 1890 год. — Санкт-Петербург : Издательство Императорской Археологической комиссии, 1893. — С. 19—20.
- ↑ А.Г. Герцен. Христианство в Мангупе под властью турок // Таврические духовные чтения. Материалы международной научно-практической конференции к 140-летию открытия Таврической духовной семинарии : сборник трудов конференции. — 2013. — Т. 2 (16 листопада). — С. 310.
- ↑ Мартин Броневский. Описание Крыма (Tarlariae descriplio) Мартына Броневского // Записки Одесского Общества Истории и Древностей / Шершеневич И. Г. (переводчик). — Одесса : Типография Алексомати. — Т. VI. — С. 333—367.
- ↑ А.Г. Герцен, В. Е. Науменко, Т. Ю. Шведчикова. Археологические исследования некрополей Мангупского городища. Антропологические исследования материалов из раскопок некрополей Мангупского городища. // Население Дороса-Феодоро по результатам комплексного археолого-антропологического анализа некрополей Мангупского городища (IV–XVII вв.) / А.И. Айбабин. — Москва, Санкт-Петербург : Нестор-История, 2017. — С. 56—109, 143—145. — 300 прим. — ISBN 978-5-4469-1341-1.
- ↑ Пётр Симон Паллас. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 годах = Bemerkungen auf einer Reise in die sudlichen Statthalterschaften des russischen Reichs in den Jahren 1793 und 1794 / Борис Венедиктович Левшин. — Российская Академия наук. — Москва : Наука, 1999. — С. 64. — (Научное наследство) — 500 прим. — ISBN 5-02-002440-6. Архівовано з джерела 4 лютого 2021