Церква Вознесіння Господнього (Бугрин)

Церква Вознесіння Господнього
Церква Вознесіння Господнього
50°32′41″ пн. ш. 26°32′04″ сх. д. / 50.54471° пн. ш. 26.53452° сх. д. / 50.54471; 26.53452Координати: 50°32′41″ пн. ш. 26°32′04″ сх. д. / 50.54471° пн. ш. 26.53452° сх. д. / 50.54471; 26.53452
Тип споруди християнська церква
Розташування Україна Україна, с. Бугрин, Гощанський район, Рівненська область
Кінець будівництва 1876 р.
Стан діючий
Адреса с. Бугрин, Рівненська область, Україна, 35442
Епонім Вознесіння Господнє
Церква Вознесіння Господнього (Бугрин). Карта розташування: Україна
Церква Вознесіння Господнього (Бугрин)
Церква Вознесіння Господнього (Бугрин) (Україна)
Мапа
CMNS: Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі

Історія та архітектура ред.

Село Бугрин, Гощанського району вперше згадується в актах від 1545 р. За поданням М. Теодоровича церква Вознесіння Господнього побудована в 1867 р. на кошти прихожан за проектом арх. Пархоменка. Дерев’яна, простора, п’ятибанева, на кам’яному фундаменті, дахи покриті залізом.[1]

Храм знаходиться в центральній частині села на пагорбі та відіграє роль  висотної домінанти поселення. Свято-Вознесенська церква є однією з найбільших дерев’яних храмів Рівненщини. Об’ємна структура храму – дев’ятизрубний, досить рідкісний для даного регіону, завершений п’ятьма банями, чотири з яких розташовані над міжраменними зрубами і носять суто декоративний характер. Із західного боку прибудована триярусна дзвіниця, накрита наметовим дахом. Віконні отвори з півциркульним завершенням оздоблені сандриками кілевидної форми. В екстер’єрі церква має досить стриманий накладний декор у вигляді кутових лопаток, хвилястого фризу та декоративних лиштв на глухих барабанах бань. Виразний зразок храмового зодчества Волині кінця ХІХ ст. і вдалого застосування елементів неовізантійської та неоросійської стилістики.

Станом на 2015 р. верхи Свято-Вознесенської церкви покриті листовим металом синього кольору, первісні маківки з хрестами замінені на шаблонні елементи з імітацією позолоти. Стіни храму шальовані горизонтальною дошкою і пофарбовані у голубий колір з акцентуванням кутових лопаток, карнизної частини та вхідних частин більш насиченим відтінком.

Література ред.

  1. Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии / Н.И. Теодорович. – Т. ІІ. – Почаев, 1890. – С. 703-704.

Див.також ред.