Відкрити головне меню

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (Копичинці)

Церква Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього (Хрестовоздвиженська) — один з найдавніших дерев'яних храмів Тернопілля, споруджений в 1630 році, з дзвіницею, побудованою в першій половині XVIII ст. Розташований в місцевості Кутець в м. Копичинці[1] Гусятинського району.[2]

Церква Воздвиження Чесного Хреста
Церква Воздвиження Чесного Хреста в м.Копичинці.JPG

Статус пам'ятка архітектури національного значення
Країна

Україна Україна

Розташування Копичинці
Архітектурний стиль подільська школа, відповідає козацькому бароко

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього у Вікісховищі?
Дзвіниця Церкви Воздвиження Чесного Хреста (м.Копичинці).JPG

Зміст

ХарактеристикаРедагувати

  • тип будівлі — тридільна;
  • матеріал — дерево;
  • стиль — подільська школа, відповідає козацькому бароко;
  • статус — пам'ятка архітектури національного значення;
  • охоронний номер — 690/1[3], дзвіниці — 690/2
  • на даний час — діє за призначенням, відноситься — до Бучацької єпархії УГКЦ;
  • храмове свято — 27 вересня.

ІсторіяРедагувати

Фундатором церкви Чесного Хреста був Мартин Лудецький, до маєтків якого тоді належав Кутець, тобто частина «Гетьманщини».[4][5] Побудована в стилі козацького бароко, який виник у XVII столітті. Має елементи національної культури, але є багато запозичень з європейської. Відрізняється  своїми формами. Побудована з великих дерев'яних зрубів без єдиного цвяха.

Біля церкви — дзвіниця, встановлена в першій половині XVIII ст. Розташована на захід від церкви, дерев'яна, каркасна, кріпиться тиблями, накрита невисоким чотирискатним дахом. Пам'ятка — одна з найбільш ранніх дерев'яних споруд на Поділлі, відноситься до творів української народної архітектури.

Церква і дзвіниця відомі ще з козацьких часів. Дзвіниця тоді виконувала одночасно й функцію сторожової вежі. Навколо храму розташовувався цвинтар. Під час ремонту підлоги в 1860 році було знайдено кам'яну надгробну плиту з написом, а в 1980-их роках знайдено людські кістки. Напевно це були останки козаків, бо біля них лежали шаблі.[6]). Церква залишилася збереженою, не зазнала руйнувань ні від пожежі, ні від природних стихій.

Єдине, що в ній змінювалося — це покрівля. Раніше споруда була накрита дерев'яним ґонтом, потім — бляхою. Проведені роботи по наданню їй первинного вигляду. Покрівля — автентичний гонт,[7]. Вручну витесаний кожний елемент, затим покритий природним барвником, а вже потім — нафтою з парафіном. Таке жирне покриття не дає просочуватися воді, яка плавно стікає додолу.

Інтер'єр церквиРедагувати

У храмі — багато старовинних ікон. Збереглася одна з найдавніших, яка має поєднання східних і західних образів: образ святої мучениці Варвари, потім — образ Воздвиження Чесного Хреста, далі йде Покрова і в кінці — образ Антонія Падевського.

Стародавній іконостасРедагувати

Образ Михаїла, відновлений коштом братства в 1829 році, поряд — образ Матері Божої, відновлений в 1889 році. Є також музичний образ, який заводиться старовинним ключем. На ньому зображена Пресвята Родина. Із циклу Хресної дороги збереглось лише дві ікони, куплені на пожертви парафіян Копичинців та навколишніх сіл після Другої світової війни.

У 1961 році церкву закрито, а через деякий час зачинений храм пограбували: викрали ікони, частково знищили іконостас. Пропало старовинне Євангеліє, багато цінних речей, зникли дзвони. Існує кілька версій про те, куди вони поділися. Це не перше пограбування храму, вперше його було пограбовано у 1829 році.

АрхітектураРедагувати

Церква повністю дерев'яна, на низькому кам'яному фундаменті, тризрубна, одноверхна, що є її характерною особливістю. Вона не має ні головних, ні другорядних фасадів. Велика кількість сполучень і варіацій нижніх, середніх і верхніх частин споруди вражає своєю дивною гармонією.

А найхарактернішою особливістю будови є те, що церковне приміщення перекрите не плоскою стелею, а високим, вежеподібним зрубом, що надає відповідності внутрішнього простору зовнішній архітектурі.[8]

Павло Алеппський[9], відомий мандрівник епохи козацького бароко, звернув увагу на те, що лише в українській архітектурі існує особливий конструктивний прийом — залом. Його винайшли українські зодчі в XV столітті: зруб накривають пірамідальним верхом, на нього ставлять вертикальний зруб, накритий пірамідальним зрубленим склепінням. Така комбінація вертикальних і похилих частин верху дерев'яної церкви і називається заломом.

У такий спосіб збудована і Хрестовоздвиженська Кутецька церква в Копичинцях.

Дерев'яна дзвіниця розташована недалеко від церкви, припускають, що це друга, зведена на місці старої, правдоподібно збудованої в XVII столітті.

Хрест тверезостіРедагувати

Єдиний у місті пам'ятний Хрест тверезості, поставлений в 1901 році, знаходиться також на церковному подвір'ї.[10] Під ним віряни давали присягу на утримання від вживання алкоголю.

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.turystycni-marky.com.ua/ua/marki/cerkva-vozdvizhennja-chesnogo-khresta-1630-dzvinicja-xviii-st-kopichinci-349.html
  2. Копичинці // Триснюк В. М. Край Гусятинський. — Тернопіль: Збруч, 2007. — С. 28-29.
  3. http://drymba.net/uk/1031786-tserkva-vozdvyzhennya-chesnoho-khresta-kopychyntsi-ternopilska
  4. Карвовський Ст. Чотири тижні в Галичині // Духовні, історичні та природні перлини рідного краю: Буклет—путівник. — Склали та упоряд. Худзік О. Д., Сагайдак Л. Т. (Реценз. Гуменюк Я. С., Козачок Н. В.) — Відділ освіти Гусятинської РДА, 2012. — С. 5. (Присвячено 120-річному ювілею патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого).
  5. Про те, як довго це тривало відомості відсутні, та з тих пір церкву ще називають гетьманською. Храм побудовано з дубів навколишнього лісу. Будівля невелика за розмірами, тому не вміщувала всіх вірян. Навколо храму, під широким піддашшям, розташувалися лавки на яких розміщувалися всі, хто запізнився на службу або ж приїхали здалеку.
  6. Маньовська В. Козацьке бароко в Копичинцях [Текст] // Вільне життя плюс. — 2013. — 13 лист.
  7. http://vilne.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=18917:kozacke-baroko-v-kopychyncyah&catid=7:duhovnist&Itemid=4
  8. Маршрут третій: Гусятин-Чабарівка — Васильківці — Крогулець — Копичинці — Яблунів. — В кн: Де котить води Збруч: путівник. — Тернопіль, 1990. — С. 35-36.
  9. Алеппский Павел. Путешествие антиохийскаго патриарха Макария в Россию в половине XVII века. Описанное его сыном архидиаконом Павлом Алеппским (по рукописи Моск. Гл. Архива М-а Иностранных Дел) (в 2 вып.). Вып. 2. От Днестра до Москвы. / Павел Алеппский; пер. с арабського Муркоса Г. — М. : Унив. тип., — 1897. — 1066 с.
  10. http://www.bratstvo.pp.ua/p/blog-page_267.html

ДжерелаРедагувати

  • Куцинда І., Савка Б. Копичинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 168. — ISBN 966-528-199-2.
  • Алеппский Павел. Путешествие антиохийскаго патриарха Макария в Россию в половине XVII века. Описанное его сыном архидиаконом Павлом Алеппским (по рукописи Моск. Гл. Архива М-а Иностранных Дел) (в 2 вып.). Вып. 2. От Днестра до Москвы. / Павел Алеппский; пер. с арабського Муркоса Г. — М.: Унив. тип., — 1897. — 1066 с.
  • Земля Тернопільська. Туристичний путівник. — Тернопіль: Джура, 2003. — С. 112 (У Копичинцях є одна з найдавніших культових споруд області — дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста з дзвіницею 1630 року (на Кутці))
  • Карвовський Ст. Чотири тижні в Галичині // Духовні, історичні та природні перлини рідного краю: Буклет — путівник. — Склали та упоряд. Худзік О. Д., Сагайдак Л. Т. (Реценз. Гуменюк Я. С., Козачок Н. В.) — Відділ освіти Гусятинської РДА, 2012 — С. 5. (Присвячено 120-річному ювілею патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого).
  • Ковальчук М., Фрайнд З. Гусятинщина туристична. — Тернопіль: Новий двір. — С. 7.
  • Копичинці // Триснюк В. М. Край Гусятинський. — Тернопіль: Збруч, 2007. — С. 28-29.
  • Маршрут третій: Гусятин — Чабарівка — Васильківці — Крогулець -Копичинці — Яблунів // Де котить води Збруч: путівник. — Тернопіль, 1990. — С. 35-36.
  • Памятники Градостроительства и архитектуры Украинской ССР. (Илюстрирований справочник — каталог): В 4 тт / Гол. Ред. Н. Л. Жариков. — К. «Будівельник», 1986 р. — 375 с.
  • Розвиток ремесла, промислів, торгівлі // Савка Б. Копичинці. Мандрівка через століття: історичний нарис. — Тернопіль: Джура, 2001. — С. 46.

ПосиланняРедагувати