Царство Йокіб-К'ін

Царство Йокіб-Кін — маянська держава на південних низинах (територія сучасної Гватемали, департамент Петен), що утворилася нприкінці III століття. Занепало напочатку IX ст. внаслідок протистояння з Па'чанським царством.

Yo'k'ib Царство Йокіб-Кін
кінець III ст. н.е. – початок IX ст. н.е.
Герб
Царство Йокіб-Кін: історичні кордони на карті Царство Йокіб. IV ст.
Столиця	Йокіб
Мови	мая
Релігії	Поганство
Форма правління	монархія
Історія
- Засноване	кінець III ст. н.е.
- Занепало	початок IX ст. н.е.

Заснування

Перші поселення на територія Йокіба (відомого тепер як П'єдрас-Неграс) з'єявляються у V—IV ст. до н. е. Втім лише у III ст. н. е. тут постає місто, що стало основою держави. Переважним серед його царів був титул «Священний володар Йокіба». Назва Йокіб означає «вхід» що походить від сеноту (100 м завглибшки), що розташовано неподалік. Інший переклад цього слова — «ущелина», що відповідає місцевості, в якій було розташовано поселення. Перші відомості про володарів відносяться до 297 року, про що йдеться на Вівтарі 1 (ім'я його поки ще не визначено). Протягом тривалого часу це було маленьке царством, лише на середину V ст. воно перетворилося на потужну державу, яка висунула амбіції регіонального гегемона. В цей час царі Йокіба — Іцам-К'ан-Ак I та Іцам-К'ан-Ак II — стикнулися з протистоянням Па'чанського царства.

Піднесення

Початок VI ст. характеризується зростанням могутності Йокібського царства. В цей час, після підкорення держави К'ін царем Ах-Кауак-Ах-Кіном, в титулатурі його царів з'являється другий «емблемною ієрогліф»: «Священний володар Кіна» («Місця Теплої Води»), який використовувався поряд з титулом «Священний володар Йокіба». Втім ці титули практично ніколи не вживалися разом, а були зазвичай взаємозамінні.

У 510 році ахав Ят-Ака I заручився підтримкою калоомте Теотіуакана — Тахоом-Ук'аб'-Тууна, визнавши зверхність останнього (прийняв титул яхав очк'ін калоомте — васал західного калоомте). Після цього було встановлено контроль над верхньою областю долини річки Усумасінта. Йокіб-Кіну підкорилися найсильніші царства — Лакамтуун, Вабе', Па'чан, яким у 514—518 роках завдано суттєвих поразок.

Про царів Йокіба 2-й чверті VI ст. майже нічого невідомо. У П'єдрас-Неграс були виявлені лише дві стели, що відносяться до цього часу: на стелі 30 — 534 року — від імені царя, який встановив цей монумент, збереглася тільки частина К'ініч; стела 29 — 539 року — вважається час того ж володаря.

У 520-ті роки Йокіб-Кін зберігав домінування на Верхній Усумасинте. В цей час він став союзником Канульского царства.

Тимчасовий занепад

У 2-й по. VI ст. Йокібське царство зазнає поразки і спустошення, а його панування добігає кінця. Між 556 і 559 роками Йокіб зазнав поразки у війні з Пакбулєм (Помоною), якого підтримувало Мутульське царство, і зрештою потрапив в залежність від Пакбуля. Поразка була настільки значною, що після цього про Йокіб-Кін нічого невідомо до початку VII ст. Представники правлячої династії втекли з Йокіба до іншого свого царства — К'іна, при цьому місто Мучііхтуун став їх тимчасовою резиденцією.

Відновлення

Напочатку 600-х років ахав К'ініч-Йо'наль-Ак I починає відродження потуги свого царства. Йокіб неодноразово воював з сусідами, насамперед з Баакульським царством і царством Сакц'і. У 603 році було завдано суттєво поразки баакульській армії, в результаті чого її цар втік зі столиці. До 608 року царський двір повертається до своєї столиці в Йокібі.

К'ініч-Йо'наль-Ак I укладає новий союзницький договір з Канульським царством, що сприяє подальшому піднесенню величі Йокіб-Кіна. Згодом (між 623 та 628 роками) було проведено успішну військову кампанію проти коаліції царств Баакуль та Сакц'і. У 631 році царі Йокіба відновлюють контроль над царством Пе'туун (сучасне поселення Ла-Мар), на яке висунуло вимоги Сакц'і. Втім у війні 636 року йокібська армія зазнає поразки від військ Сакц'і.

Наприкінці 630-х років знову загострилися відносини між Йокібським і Па'чанським царствами. У 639 році цар Йокіб-Кіна — Іцам-К'ан-Ак III — зазнав поразки від па'чанського царя Яшун-Б'алама III. Незважаючи на ці поразки, Йокіб незабаром почав повертати втрачені позиції. У 648 році він переходить у наступ, й вже на 653 році домагається зверхності над Па'чаном. До 658 року царям Йокіб-Кіна підкорялися царі К'ана, Па'чана, Ак'є, Шукальнаха, Бубульхі.

Наприкінці 650-х років основний театр військових дій зміщується на Середню Усумасінту, і на перший план виходить протистояння між Баакулєм і коаліцією царств на чолі з Канулєм. У цю війну на боці останнього втручається Йокіб-Кінське царство. У 659 році Баакуль почав наступ на сусідні царства в долині Середньої Усумасінти, якіотримали підтримку з боку Канульського та Йокібського царств. Втім у 659 році союзники Йокіба зазнали поразки. У 662 році йокібські війська приєднуються до великої армії Кануля, що рушила на Баакульське царство. Подальші військові дії були зосереджені, головним чином, навколо боротьби між Баакулєм і Йокібом за контроль над царством Вабе '. Війна тривала до 664 року, й зрештою цар Йокіба відновив вплив на цій території.

Наприкінці 660-х років йокібська армія на чолі із Іцам-К'ан-Аком III провела дві успішні військові кампанії — проти царств Сакц'і й Ак'є. На 669 рік Йокіб за підтримки Канальського царства став домінуючим державою, контролюючим Верхню і Середню Усумасінту. Успіхи у зовнішній політиці відбиваються у бурхливому будівництві, розбудові столиці царства: зводяться численні будинки, розширяються піраміди, ставляться стели.

Нова боротьба за гегемонію

На початку правління царя К'ініч-Йо'наль-Ака II ускладнюється зовнішнє становище його царства. В цей час зменшується вплив у Західному регіоні Канульскої держави, на союз з якою спирався Йокіб-Кін. З кінця VII ст. раніше залежні від Кануля держави басейну Усумасінти отримали можливість здійснювати незалежну політику, внаслідок чого на межі VII—VIII ст. відбувається поступове перегрупування сил в регіоні.

Напочатку 690-х років Йокіб втратив контроль над своїми володіннями в Лівобережжі Усумасінти — царствами Пе'туун і Анайте'. За них йшла боротьба у 690—694 роках з Баакульським царством (спочатку самостійно), у 693—694 роках — в союзі з царством Попо', але без особливих досягнень. Напочатку VIII ст. К'ініч-Йо'наль-Аку II вдалося здобути перемогу над царством Пакбуль (стела з цього приводу встановлена у 702 році). Йокіб зміг закріпитися на північ від своїх кордонів. Завдяки шлюбу з Іш-Вінакхааб'-Ахав К'ініч-Йо'наль-Ак II отримав надійного союзника в особі Наманського царства. Розташований на схід Намана царство Хіш-Віц платило Йокібському царству данину. Також Йокіб зберіг вплив на царство Вабе'.

У 720-х роках суттєво змінюється розстановка сил на Лівобережжі Усумасінти. Дружнє Йокібу царство Попо' втрачає контроль над цим регіоном, відбувається посилення царства Сакц'і. Ці зміни негативно позначилися на становищі Йокібського царства. У 723 році розпочалося нове протистояння з Баакулєм, що завершилося у 725 році втратою деяких області Лівобережжя Усумасінти, раніше підконтрольних Йокібу. До кінця правління К'ініч-Йо'наль-Ака II знову загострюються відносини Йокіб-Кіна з Па'чанським царством, втім у 726 році йокібські війська здобувають цілковиту перемогу. У 729 році встановлюються дружні стосунки між Йокібським та Баакульським царствами, підтверджені династичним шлюбом.

З приходом до влади нового ахава Іцам-К'ан-Ака IV значно зростає роль місцевих еліт в політичному житті Йокіб-К'іна. Вважається, що новий володар не був упевнений у міцності свого становища, тому прагнув отримати підтримку місцевої знаті — «сахалей». Відразу після воцаріння Іцам-К'ан-Ак IV вводить у владу на місцях нових «сахалей». Водночас, з середини 730-х років, продовжуються прагнення відновити контроль на колишніми залежними царствами. До 749 року Йокіб відновив зверхність над Па'чанським царством, скориставшись тамтешнім розгардіяшем.

У 750-х роках зовнішнє становище Йокібського царства істотно погіршилося: в Па'чані ситуація стабілізувалася, й він розпочав наступ на йокібські володіння в області Верхньої Усумасінти.

Загибель

Водночас за нового ахава К'ініч-Йо'наль-Ак III продовжується політика зміцнення впливу центральної влади серед місцевої знаті. При цьому у 783 році молодший брат царя — Мо'-Чаак — став царем Пе'тууна, інший брат — Т'уль-Чіік — намісником в К'іні. У 759 році йокібська армія зазнала поразки від па'чанського царя Яшун-Б'алама IV, а Т'уль-Чіік потрапив у полон. Спроби наступного царя Ха'-К'ін-Шоока відродити потугу царства не дали результату, тому у 781 році він зрікся трону.

Останній період царства Йокіб-Кін є своєрідним контрастом між підйомом у мистецтві, яке проявилася у створенні найбільш витончених скульптур П'єдрас-Неграс, і військовою катастрофою, внаслідок якої життя царя К'ініч-Ят-Ака II закінчилася загибеллю, а держава була зруйнована. В цей період головним суперником Йокібського царства залишається Па'чан. Наприкінці 780-х років Йокіб починає боротьбу за домінування в регіоні Середньої Усумасінти: були переможені царства Вабе' і Пакбуль 787 та 792 року відповідно. У 794 році завдано другої поразки Пакбулю. В результаті Йокіб став домінувати у Середній частині долини річки Усумасінти.

Становище істотно змінюється в 2-й пол. 790-х років. У 796—799 роках па'чанськй цар Іцамнаах-Б'алам IV встановив контроль над ключовими союзниками Йокіб-Кіна — царствами Наман і Хіш-Віц. Втім Йокібське царство зуміло відстояти свою самостійність.

У 808 році розпочалося нове вторгнення па'чанського війська. В результаті цієї кампанії йокібський володар потрапив у полон, а царство Йокіб-Кін незабаром розпалося. Археологічні дані свідчать про те, що П'єдрас-Неграс зазнав жорстокого розорення. Це місце невдовзі спорожніло.

Джерела

• Martin S., Grube N. Chronicle of the Maya Kings and Queens: Deciphering the Dynasties of the Ancient Maya. L., 2000, Р. 139, 142—153
• Teufel S. Die Monumentalskulpturen von Piedras Negras, Peten, Guatemala: Eine hieroglyphysche und ikonographisch-ikonologische Analyse. Inaugural-Dissertation zur Erlangung der Doctorwürde der Philosophischen Fakultät der Rheinischen Friedrich-Wilhelms-Universität. Bonn, 2004. P. 97, 129—130 178, 203, 531—534.
• Biro P. Sak Tz'i' in the Classic Period Hieroglyphic Inscriptions//Mesoweb Articles. 2005, Note 2.