Ахав (титул)

Ахав (мая Ajaw) — титул володаря у мая. Буквальне значення — «володар уділу».

Зазвичай посада ахава передавалася від батька до сина, а в разі його відсутності — до іншого близького родича. Сина царя називали «чок ахав», а в разі якщо він був проголошений спадкоємцем — «баах чок ахав».

Церемонія сходження на трон являла собою тривале дійство. Зазвичай між смертю попереднього царя і офіційної інтронізацією його наступника проходило декілька десятків днів. Спочатку спадкоємець, одягнений лише в спідницю, отримував символи влади і елементи царського вбрання, з яких найважливішими були головна пов'язка (hu'n) з образом Хуш-Йоп-Хууна (так званого «Бога-Шута», покровителя паперу і паперових виробів) і «карликовий скіпетр»-фігурка К'авіля. Після цього правитель в повному вбранні і з інсигнії влади виходив до зібрання придворних. Наступним кроком дружина або мати царя і він сам здійснювали ритуал кровопускання. За тим цар вирушав у похід за бранцями. Захоплені бранці приносилися в жертву шляхом виривання серця. Зрештою цар-тріумфатор з'являвся в священному паланкіні.

Згодом, коли у вжиток увійшли титули калоомте, халач-вінік і котекпан, «ахавами» почали називати і родичів царів і навіть просто знатних людей. Проте «вузьке значення» терміну збереглося до посткласичної доби. Під час іспанського завоювання титул «ахава» мали володарі принаймні трьох юкатанських держав: Ахав Печ, Ахав Чель и Ахав Коком. «Ахавом» мая називали і іспанського короля.

• 
  Емблема-ієрогліф Тікаля із верхівкою із значенням «ахав»
• 
  Емблема-ієрогліф Тоніни із верхівкою із значенням «ахав»

Посилання

• Ахав // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 561.