Хутір Вербицького

колишній хутір у Бердичівському районі Бердичівської округи Української РСР

Хутір Вербицького — колишній хутір у Пузирецькій волості Бердичівського повіту Київської губернії та Великогадомецькій сільській раді Білопільського та Бердичівського районів Бердичівської округи.

хутір Вербицького
Країна Російська імперія
 УНР
 УРСРСРСР СРСР
Область Київська губернія
Бердичівська округа
Район/міськрада Бердичівський повіт
Білопільський район
Бердичівський район
Громада Пузирецька волость
Великогадомецька сільська рада
Основні дані
Засноване 1910 року
Населення 5 (1926)
Зняте з обліку до 1 жовтня 1941 року
Географічні дані
Географічні координати
Найближча залізнична станція Глухівці

Населення ред.

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 5 осіб, з них 2 чоловіки та 3 жінки; етнічний склад: українців — 5. Кількість домогосподарств — 1[1].

Історія ред.

Заснований 1910 року. До 1917 року входив до складу Пузирецької волості Бердичівського повіту Київської губернії[1].

У 1923 році підпорядкований новоствореній Великогадомецькій сільській раді, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Білопільського району Бердичівської округи. 17 червня 1925 року, в складі сільської ради, увійшов до Бердичівського району[2]. Відстань до центру сільської ради, с. Великі Гадомці — 1,5 версти, до районного центру, м. Бердичів — 16,5 версти, до окружного центру у Бердичеві — 15,5 версти, до найближчої залізничної станції, Глухівці — 1,5 версти[1].

Знятий з обліку населених пунктів до 1 жовтня 1941 року[2].

Примітки ред.

  1. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 2-3. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 20 липня 2023.
  2. а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 138, 222. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 липня 2023.