Християнський фундаменталізм

Християнський фундаменталізм — це реакційна релігійна позиція, яка підтримує суворе і буквальне тлумачення священних текстів[1][2]. З XIX століття він присутній переважно в протестантизмі[3], але також існує в католицизмі в різних формах через традиціоналістські та консервативні рухи, які виступають за суворе і радикальне дотримання Традиції. Термін «фундаменталізм» сам по собі, як правило, означає жорстке дотримання фундаментальних принципів якоїсь галузі[3].

Фундаменталізм ред.

В основі християнського фундаменталізму лежить «віра в абсолютну непогрішність Біблії у всіх сферах (не тільки в питаннях релігії, але і в географії, історії та біології[4]. Прихильники фундаменталізму розглядають основи віри як даність, яку не потрібно відкривати чи розвивати шляхом раціонального дослідження, а скоріше як щось, що потрібно знати й проголошувати[5].

Як правило, прихильники християнського фундаменталізму дотримуються консервативних цінностей, заснованих на їхньому біблійному розумінні, яке також поширюється на сексуальну етику, наприклад, на погляди на позашлюбні стосунки та аборти. Християнські фундаменталісти, як і євангелісти, рішуче виступають проти гомосексуалізму та одностатевих партнерств (хоча в Євангельському Альянсі відомі різні точки зору).

Теорія еволюції, як правило, відкидається, а альтернативні моделі відомі як креаціонізм або розумний задум.

Існують різні конфесійні прояви християнського фундаменталізму, що відрізняються своїм походженням, розвитком або доктринами, які вони вважають необхідними. Характерною рисою конфесійно специфічного фундаменталізму є дистанціювання від усіх рухів, які не повністю поділяють власну доктрину, в тому числі й від інших християнських фундаменталістських груп. Сприйняття і зображення християнського фундаменталізму в науковій літературі та засобах масової інформації є різноманітним.

Термін «фундаменталізм» рідко вживається самими фундаменталістами, а частіше використовується критиками та опонентами. Самі протестантські фундаменталісти зазвичай називають себе біблійними вірянами.

Протестантський фундаменталізм ред.

Протестантський фундаменталізм — це релігійна течія в протестантському християнстві, що виникла наприкінці XIX та на початку XX століть, зокрема в США. Він характеризується суворим дотриманням консервативних богословських переконань і буквальним тлумаченням Біблії. Ось деякі ключові риси та характеристики протестантського фундаменталізму:

  • Непорушність Біблії: Протестантські фундаменталісти вірять в абсолютну непогрішність Біблії, розглядаючи її як натхненне і непогрішне Слово Боже. Вони наголошують на буквальному тлумаченні Писання і відкидають критичні підходи, які ставлять під сумнів його історичну точність або авторство.
  • Основні доктрини: Фундаменталісти зазвичай наголошують на певних основних доктринах, таких як непорочне народження Ісуса, його спокутна смерть на хресті, тілесне воскресіння і Другий прихід Христа. Вони часто дотримуються традиціоналістського розуміння спасіння, наголошуючи на особистій вірі та наверненні.
  • Відокремлення від модернізму: Протестантський фундаменталізм виник як відповідь на богословський модернізм і світські впливи в суспільстві. Фундаменталісти рішуче виступають проти того, що вони сприймають як компромісні або ліберальні богословські позиції, в тому числі ставлять під сумнів надприродні елементи християнства, такі як чудеса або божественність Христа.
  • Культурний і моральний консерватизм: Фундаменталісти, як правило, дотримуються консервативних поглядів на соціальні та моральні питання, в тому числі виступають проти абортів, гомосексуалізму та дошлюбних статевих стосунків. Вони часто виступають за традиційні гендерні ролі та збереження того, що вважають християнськими цінностями в суспільстві.
  • Євангелізація та місії: Євангелізація і поширення християнського послання є важливими аспектами фундаменталістської практики. Багато фундаменталістських груп надають пріоритет місіонерській роботі та активно намагаються навернути інших до свого розуміння християнства.
  • Диспенсаціоналізм і премілленіалізм: Багато протестантських фундаменталістів приймають диспенсаціоналістське богослов'я, яке ділить історію на окремі періоди або диспенсації. Вони часто дотримуються премілленіалістського погляду на кінець світу, очікуючи буквального Другого пришестя Христа і майбутнього періоду скорботи і суду.

Важливо зазначити, що не всі протестанти вважають себе фундаменталістами, і в протестантизмі існує широкий спектр богословських поглядів. Хоча фундаменталізм мав значний вплив на певні сегменти протестантського християнства, він не представляє всю повноту протестантської віри чи практики.

Католицький фундаменталізм ред.

Поняття «католицький фундаменталізм» — вперше академічно використане в американській публікації 1985 року Габріелем Дейлі (англ. Gabriel Daly)[6] — зазвичай відкидається з богословської та внутрішньоцерковної точки зору[7]. Богослов Вольфганг Байнерт (нім. Wolfgang Beinert) вважає це формулювання "contradictio in adiecto"[8] і описує фундаменталізм у будь-якій формі як структурно єретичний[9].

А все-таки, елементи релігійного фундаменталізму можна знайти в католицизмі. Наприкінці XIX і на початку XX століть такими елементами були антимодернізм[de], відмова від історико-критичного методу та інтегралізм, що призвело до формування ізольованого середовища. Після Другого Ватиканського Собору виникли традиціоналістські групи "всередині й поза Католицькою Церквою, які демонструють значну структурну схожість з протестантським фундаменталізмом"[10]. Характерними рисами є абсолютизація певних частин церковного вчення та історичне розуміння джерел віри (Писання, Магістеріум і Передання). Католицький фундаментальний богослов Клаус Кенцлер (нім. Klaus Kienzler) пов'язує причину виникнення католицького фундаменталізму з кризою модерну в Церкві та ідеалом досконалого суспільства (Societas perfecta), що породила такі енцикліки, як Syllabus errorum, Quanta Cura чи Pascendi, а також з внутрішніми конфліктами Церкви, які не були розв'язані на Другому Ватиканському соборі. Попри богословські розбіжності з протестантизмом, Кенцлер виділяє «ті ж фундаменталістські небезпеки і тенденції, такі як фундаменталістська інтерпретація Святого Письма, традиціоналізм, моралізм і т.д.»[11].

З клерикальної точки зору, єпископ Еґон Капелларі (нім. Egon Kapellari) застерігає від світського і релігійного фундаменталізму. Останній розглядає «аджорнаменто» як «самообман християнства, яке не усвідомлює свого секулярного виснаження і пов'язаного з цим етичного занепаду суспільства». Потрібна «велика проникливість, щоб розрізняти духів в окремих випадках». Однак термін «фундаменталізм» сьогодні часто використовується «недбало, як зброя проти релігійних людей, які серйозно ставляться до своєї віри»[12]. Так само і єпископ Базеля Курт Кох (нім. Kurt Koch), який нині очолює Папську раду сприяння єдності християн, застеріг від огульного вкидання «карти фундаменталізму» у все більш поляризовану Церкву, закликаючи натомість до пошуку «спільної істини»[13].

Православний фундаменталізм ред.

Невелика група монахів на Афоні сповідує православний фундаменталізм, який рішуче виступає проти зустрічей і розмов між представниками православ'я і Папою Римським, іншими представниками західних чи східних церков, іноді навіть займаючи войовничу позицію. Однак чисельність цієї групи набагато більша, ніж її реальне значення.

Православні фундаменталісти також є частиною різних самопроголошених православних Episcopus vagans (бродячих єпископів) та їхніх послідовників. Деякі з цих фундаменталістів є новонаверненими із західних країн.

З іншого боку, такі групи, як грецькі старокалендарники, російські раскольники і частина Російської православної церкви за кордоном, краще описати як вкрай консервативні, а не фундаменталістські, хоча вони можуть дещо перетинатися.

Характерною рисою православного фундаменталізму є крайній і абсолютний акцент на традиціоналізмі.

Примітки ред.

  1. Luc Chartrand, La Bible au pied de la lettre, Le fondamentalisme questionné, Médiaspaul, 1995, pp. 67 і далі: «В кінці цих спостережень фундаменталізм постає, по суті, як сітка читання, заснована на „догматичній“ позиції — механічному або словесному натхненні Біблії — вкоріненій в базовому богослов'ї, яке претендує на абсолютність і яке, в певному сенсі, має цінність богословської передумови, яку не обговорюють, а сліпо приймають. [...] Турбота про букву стає засобом виправдання богословських апріорі, які самі по собі є їхньою справжньою метою.»
  2. Bergeron, Richard (1987). Les Fondamentalistes et la Bible. Montréal: Quand la lettre se fait prison. с. 82.
  3. а б Oxford Languages | The Home of Language Data. languages.oup.com (брит.). Процитовано 29 травня 2023.
  4. Remele, Kurt (2004). Katholischer Fundamentalismus.. У Clemens Six, Martin Riesebrodt, Siegfried Haas (ред.). Religiöser Fundamentalismus. Vom Kolonialismus zur Globalisierung. StudienVerlag, Innsbruck. с. 53—68.
  5. Barr, James (1986). Fundamentalismus. Evangelisches Kirchenlexikon. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.
  6. Daly, Gabriel (1985). Catholicism and Modernity. Journal of the American Academy of Religion. Т. 53, № 4. с. 773—796. ISSN 0002-7189. Процитовано 29 травня 2023.
  7. Kirschner, Martin (2006). Gotteszeugnis in der Spätmoderne: theologische und sozialwissenschaftliche Reflexionen zur Sozialgestalt der katholischen Kirche. Religion in der Moderne. Würzburg: Echter. с. 130—138. ISBN 978-3-429-02810-7.
  8. Beinert, Wolfgang, ред. (1991). "Katholischer" Fundamentalismus: häretische Gruppen in der Kirche?. Regensburg: Pustet. с. 73. ISBN 978-3-7917-1286-4.
  9. Beinert, Wolfgang (1991). Katholischer Fundamentalismus: häretische Gruppen in der Kirche ?. Regensburg: F. Pustet. с. 81. ISBN 978-3-7917-1286-4.
  10. Kirschner, Martin (2006). Gotteszeugnis in der Spätmoderne: theologische und sozialwissenschaftliche Reflexionen zur Sozialgestalt der katholischen Kirche. Religion in der Moderne. Würzburg: Echter. с. 135. ISBN 978-3-429-02810-7.
  11. Kienzler, Klaus (1996). Der religiöse Fundamentalismus: Christentum, Judentum, Islam (нім.). C.H.Beck. ISBN 978-3-406-40331-6.
  12. Egon Kapellari: Europas christliche Identität. Christliche Mitte statt laizistischem und religiösem Fundamentalismus. In: Sonntagsblatt für Steiermark, Nr. 14 vom 2. April 2006, S. 16
  13. Urban Fink-Wagner: 60 Jahre Kurt Koch, 15 Jahre Basler Bischof. Interview mit Bischof Dr. Kurt Koch in der Schweizerischen Kirchenzeitung 10/2010

Література ред.

  • Ernest R. Sandeen: The Roots of Fundamentalism. British & American Millenarianism. University of Chicago Press, Chicago 1970, ISBN 0-226-73468-4
  • Barr, James (1977). Fundamentalism. London: SCM Press. ISBN 0-334-00503-5
  • James Barr: Fundamentalismus. Christian Kaiser Verlag, München 1981, ISBN 3-459-01336-2