Вікіпедія

Розумний задум

Псевдонаукова концепція; одна з форм креаціонізму та антиеволюціонізму

Розумний задум (англ. intelligent design, ID) — концепція, в межах якої стверджується, що певні характеристики Всесвіту та живих організмів найкраще пояснюються розумною причиною, а не такими неспрямованими процесами як природний добір[1]; одна з форм креаціонізму та антиеволюціонізму[2][3]. Є телеологічним аргументом[4][5]. Найвідомішими аргументами на захист цієї концепції є ідеї «неспрощуваної складності» (англ. irreducible complexity) та «специфічної складності» (англ. specified complexity)[6].

Науковою спільнотою вважається псевдонауковою концепцією[7][8].

Тим не менш, псевдонауковість «розумного задуму» не є перешкодою для віри, що певне божество (Бог) створило світ і життя через великий вибух, абіогенез, еволюцію та природний відбір у рамках мільярдів років[9], але це питання стосується не природничої науки, а теології і філософії[10].

Неспрощувана складність

ред.

Термін «неспрощувана складність» увів американський біохімік Майкл Бігі у своїй книзі Darwin's Black Box: The Biochemical Challenge to Evolution («Чорний ящик Дарвіна: біохімічний виклик для еволюції»), виданій 1996 року, де він дав таке визначення:

Під неспрощувано складною [системою] я маю на увазі таку єдину систему, яка складається з декількох добре припасованих, взаємодіючих між собою частин, які в сукупності виконують основну функцію таким чином, що видалення будь-якої з них приведе до припинення ефективного функціонування цієї системи[11].
 
Як приклад неспрощувано складної системи Бігі приводить звичайну мишоловку: якщо прибрати будь-яку з її частин, вона перестане працювати.[12][13]

За його словами, такі системи не можуть бути утворені напряму:

Неспрощувано складна система не може бути утворена напряму (тобто, шляхом поступового покращення початкової функції, яка продовжує працювати завдяки тому самому механізмові) через незначні, поступові модифікації системи-попередника тому, що будь-яка система-попередник неспрощувано складної системи, у якої відсутня певна частина, є за визначенням нефункціональною[11].

Також він відкидає й непряму еволюцію (пов'язану зі зміною функції та механізму дії) таких систем:

При зростанні складності взаємодійної системи [...] ймовірність такого непрямого шляху стрімко падає[14].

Іншими словами, він використовує неспрощувану складність системи для того, щоб виключити (як концептуально неможливі) прямі еволюційні шляхи (що не включають змін функції або механізму дії), а надзвичайну складність цієї системи для того, щоб виключити (як малоймовірні) непрямі еволюційні шляхи. Цим самим він намагається показати неспроможність поступової еволюції (дарвінівського градуалізму) пояснити походження цих систем.[15]

Прикладами таких неспрощувано складних систем Біхі та інші прихильники концепції розумного задуму вжають бактеріальний джгутик[16][17], імунну ситему[18][19], систему зсідання крові[20] та ін..

 
Схематичне зображення бактеріального джгутика

Книга Бігі та його концепція неспрощуваної складності викликали чималу критику з боку академічної спільноти[21][22][23][24][25][26][27][28][29].

Визначена складність

ред.

В рамках концепції розумного задуму поняття «визначеної складності» (англ. Specified complexity) було розроблено математиком, філософом і богословом Вільямом Дембським[en]. На думку Дембського, якщо деякий об'єкт має певний рівень складності, то можна показати, що він був створений розумним творцем, а не виник в результаті природних процесів. Для пояснення наводиться такий приклад: буква алфавіту визначена (має сенс), але не складна, пропозиція з випадкового набору букв складна, але не визначена (не має сенсу), сонет Шекспіра і складний, і визначений. Цей же принцип може бути застосований, на його думку, і до біологічних об'єктів, особливо до послідовностей ДНК[30].

Тонка настройка Всесвіту

ред.

Прихильники концепції розумного задуму вважають, що наявні фундаментальні фізичні константи зумовлюють існування життя. Якби вони хоч трохи відрізнялися, то життя було б неможливе. На їхню думку, необхідний «розумний інженер-конструктор», який забезпечив би «настройку» цих констант[31].

Молекулярні механізми

ред.

Наявність в клітині певних структур, які схожі на механізми, що проєктуються сьогодні людьми, свідчить про існування розумного Конструктора клітини[32].

Частини, які використовуються повторно

ред.

Люди у своїй роботі та творчості нерідко повторно використовують моделі, які зарекомендували себе надійними та прекрасно працюють. Форми життя також повторно використовують певні структури (наприклад, очі типу фотокамери). Це є свідченням загального Творця природи.

Зворотне проєктування

ред.

Щоб зрозуміти біологічні системи, молекулярним біологам часто доводиться відтворювати їх за допомогою «зворотного інжинірингу» (створення аналога вироби шляхом розбирання зразка і копіювання його елементів). Це свідчить це про те, що ці біологічні системи спочатку були спроєктовані.

Проблема інформації в біології

ред.

Пояснити існування складних біологічних структур, наповнених інформацією, нематеріальною субстанцією, можна лише наявністю нематеріального Творця.

Існування законів логіки, які діють однаково у кожний момент часу й у кожній точці простору, не тільки доказує існування розумного Творця, але й робить можливим функціонування науки як процесу логічних роздумів і умовиводів.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Frequently asked questions // Discovery Institute. Архівовано з джерела 3 березня 2016. Процитовано 21 липня 2019.
  2. ↑ Eugenie C. Scott. Antievolutionism and Creationism in the United States // National Center for Science Education. — 2001. Архівовано з джерела 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  3. ↑ Nicholas J. Matzke. The Evolution of Creationist Movements // BMC. — 2010. Архівовано з джерела 11 листопада 2019. Процитовано 18 червня 2020.
  4. ↑ Del Ratzsch, Jeffrey Koperski. Teleological Arguments for God's Existence[недоступне посилання]// The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Spring 2020 Edition), Edward N. Zalta (ed.); Дел Ратш, Джеффри Коперски. Телеологические аргументы в защиту существования Бога[недоступне посилання] /пер.с англ. Ильин Иван//Brick of Knowledge
  5. ↑ Суинберн, Ричард. Глава 8. Телеологические аргументы. Существование Бога. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  6. ↑ What is "Intelligent Design" Creationism?. National Center for Science Education. 2008. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  7. ↑ Read "Science and Creationism: A View from the National Academy of Sciences, Second Edition" at NAP.edu (англ.).
  8. ↑ Boudry, Maarten; Blancke, Stefaan; Braeckman, Johan (2010-12). Irreducible incoherence and intelligent design: a look into the conceptual toolbox of a pseudoscience. The Quarterly Review of Biology. Т. 85, № 4. с. 473—482. doi:10.1086/656904. ISSN 0033-5770. PMID 21243965. Процитовано 26 вересня 2022.
  9. ↑ Johnson, Phillip E. The Wedge by Phillip E. Johnson. Touchstone: A Journal of Mere Christianity (англ.). Процитовано 26 вересня 2022.
  10. ↑ Johnson, Phillip E (April 1999). "Keeping the Darwinists Honest". Citizen. Colorado Springs, Colo.: Focus on the Family. ID is an intellectual movement, and the Wedge strategy stops working when we are seen as just another way of packaging the Christian evangelical message. [...] The evangelists do what they do very well, and I hope our work opens up for them some doors that have been closed
  11. ↑ а б Michael Behe Darwin's Black Box. Free Press, 2006 [1996], с. 39.
  12. ↑ Michael Behe. Darwin's Black Box. Free Press, 2006 [1996], с. 42–43.
  13. ↑ Michael Behe. A Mousetrap Defended[недоступне посилання]. Intelligent Design, 2000.
  14. ↑ Michael Behe. Darwin's Black Box. Free Press, 2006 [1996], с. 40.
  15. ↑ Paul Draper. Irreducible Complexity and Darwinian Gradualism: A Reply to Irreducible Complexity and Darwinian Gradualism: A Reply to Michael J. Behe[недоступне посилання]. Faith and Philosophy: Journal of the Society of Christian Faith and Philosophy: Journal of the Society of Christian Philosophers, 19 (1), 3–21, 2002, с. 5.
  16. ↑ Michael Behe. Darwin's Black Box. Free Press, 2006 [1996], с. 69–73.
  17. ↑ S.A. Minnich & S.C. Meyer. Genetic Analysis Of Coordinate Flagellar And Type III Regulatory Circuits In Pathogenic Bacteria [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.]. M. W. Collins & C. A. Brebbia. Design and Nature II. WIT Press, 2004.
  18. ↑ Michael Behe. Darwin's Black Box. Free Press, 2006 [1996], с. 117—139.
  19. ↑ J. Bergman & N. O'Sullivan. Did immune system antibody diversity evolve?[недоступне посилання]. Journal of Creation, 22 (2), 92–96, 2008.
  20. ↑ Michael Behe. Darwin's Black Box. Free Press, 2006 [1996], с. 74–97.
  21. ↑ J.A. Coyne. God in the details // Nature. — Т. 383. — С. 227–228. Архівовано з джерела 29 вересня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  22. ↑ K.R. Miller. Review of Michael Behe's Darwin's Black Box // Creation/Evolution Journal. — 1996. — Т. 16, № 2. — С. 36–40. Архівовано з джерела 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  23. ↑ T. Cavalier-Smith. The blind biochemist // Trends in Ecology & Evolution. — 1997. — Т. 12, вип. 4. — С. 162–163. Архівовано з джерела 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  24. ↑ D.J. Depew. Intelligent Design and Irreducible Complexity: A Rejoinder // Rhetoric & Public Affairs. — 1998. — Т. 1, № 4. — С. 571-578. Архівовано з джерела 1 червня 2018. Процитовано 20 серпня 2021.
  25. ↑ N. Shanks. Redundant complexity: A critical analysis of intelligent design in biochemistry / K.H. Joplin // Philosophy of Science. — 1999. — Т. 66, № 2. — С. 268–282. Архівовано з джерела 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  26. ↑ R.H. Thornhill. A Classification of Possible Routes of Darwinian Evolution / D.W. Ussery // Journal of Theoretical Biology. — 2000. — Т. 203, вип. 2. — С. 111–116. Архівовано з джерела 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  27. ↑ P. Draper. Irreducible Complexity and Darwinian Gradualism: A Reply to Irreducible Complexity and Darwinian Gradualism: A Reply to Michael J. Behe // Faith and Philosophy: Journal of the Society of Christian Faith and Philosophy: Journal of the Society of Christian Philosophers. — 2002. — Т. 19, вип. 1. — С. 3–21. Архівовано з джерела 20 серпня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  28. ↑ M. Boudry. Irreducible Incoherence and Intelligent Design: A Look into the Conceptual Toolbox of a Pseudoscience / S. Blancke, J. Braeckman // The Quarterly Review of Biology. — 2010. — Т. 85, № 4. — С. 473–482. Архівовано з джерела 9 березня 2020. Процитовано 20 серпня 2021.
  29. ↑ M. Ruse. Creationism / E.N. Zalta // The Stanford Encyclopedia of Philosophy. — 2021. Архівовано з джерела 31 грудня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  30. ↑ Организованная сложность или как атеистические допущения ставят препятствия науке. Архів оригіналу за 6 липня 2019.
  31. ↑ Hector Avalos. Review/ The Privileged Planet: How Our Place in the Cosmos is Designed for Discovery by Guillermo Gonzalez and Jay W. Richards
  32. ↑ Молекулярные механизмы: экспериментальная поддержка вывода о Разумном Замысле. Архів оригіналу за 19 липня 2019.

Посилання

ред.


 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Розумний задум


  Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розумний_задум&oldid=40148377