«Хмарочос» — роман українського письменника Валентина Терлецького; опублікований 2012 року у видавництві «Нора-Друк»[2]. Сам автор визначив жанр роману соціально-психологічний і політичний трилер[3].

«Хмарочос»
Автор Валентин Терлецький
Країна Україна Україна
Мова українська
Серія Популярні книжки[1]
Жанр соціально-психологічний трилер
політичний трилер
утопія
Видавництво Нора-Друк
Видано 2012
Тип носія друк (обкладинка)
Сторінок 266
ISBN 978-966-2961-96-6
Зовнішні відеофайли
Хмарочос
Валентин Терлецький про "Хмарочос"

Роман потрапив до «довгого списку» премії «Книга року ВВС-2012»[4], став переможцем у номінації «Вибір видавців» Міжнародного конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова» 2012[5].

Анотація ред.

Мистецьке середовище живе за своїми правилами - виставки, концерти, презентації, творча конкуренція, пошуки натхнення, повна відстороненість від політичних процесів в країні...

Але в одну мить все змінюється: в країні встановлюється диктатура, новий міністр культури оголошує правила, яких відтепер мають дотримуватися всі. Під заборону потрапляє будь-яке вільне мистецтво і на офіційному рівні затверджуються нові дозволені для творчості теми.
Більшість митців, які ще пам'ятають радянські часи, коли вся творчість суворо цензурувалася, вирішує, що опір не має сенсу, і підкоряється новій владі. І лише сотня митців — рок-музикантів, поетів, письменників, артистів вирішує боротися за творчу свободу.
"Сотня нескорених" захоплює хмарочос в центрі міста і влаштовує на його даху свій табір. Вони висувають вимоги владі – або вона скасовує цензуру і заборону на вільну творчість, або митці скоять акт масового самогубства і тим самим підбурять громадськість до активних дій і викличуть резонанс у світі.
Влада намагається різними способами вгамувати протест — залякуванням, погрозами розправи з близькими, але врешті-решт вдається до підкупу — пропонує кожному вигідні контракти, високі посади, державне фінансування виставок і гастролей... І кожний із "сотні нескорених" постає перед важким вибором — виборювати до кінця свободу і вмерти чи зрадити спільну ідею і отримати преференцію для себе.

[1][2]

Огляди ред.

Тарас Фасоля на ресурсі ЛітАкцент написав: «під обкладинкою покетбука — потрясання кулаком у бік влади й пересторога автора до братів по розуму та зайнятості… Хоч би які були митці, але вони готові боротися за культуру, стати передовим загоном спротиву владі»[6].

Павло Солодько на BBC Україна написав: «Терлецький послідовно проводить нас через прогнозовані ситуації очима кожного з героїв до фіналу — нібито відкритого, але з попередньої логіки подій легко здогадатися»[7].

Ольга Герасименко на сайті «Друг читача» написала: «хтозна, можливо саме цього — підліткової злості, чесності та безкомпромісності — нам не вистачає для того, щоб замість постійних нарікань на життя насмілитися ступити на дах котрогось з хмарочосів, і вистояти там до кінця?»[8].

Видання ред.

  • 2012 рік — видавництво «Нора-Друк».

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. а б Терлецький Валентин. «Хмарочос». Нора-Друк. 10 вересня 2012. Процитовано 26 грудня 2013.
  2. а б Валентин Терлецький. "Хмарочос". BBC Україна. 26 жовтня 2012. Процитовано 26 грудня 2013.
  3. Світлана Дорош (13 листопада 2012). Валентин Терлецький: у нас забагато псевдопатріотизму. BBC Україна. Процитовано 26 грудня 2013.
  4. Сформований "довгий список" премії Книга року ВВС - 2012. BBC Україна. 18 жовтня 2012. Процитовано 26 грудня 2013.
  5. Надія Майна (13 вересня 2012). Письменник Валентин Терлецький: Україна котиться в прірву. Главред. Процитовано 26 грудня 2013.
  6. Тарас Фасоля (30 жовтня 2013). Злободенний «Хмарочос». ЛітАкцент. Процитовано 26 грудня 2013.
  7. Павло Солодько (7 грудня 2012). Тема цензури в культурі: рецензія на роман Валентина Терлецького. BBC Україна. Процитовано 26 грудня 2013.
  8. Ольга Герасименко (23 березня 2013). Разом нас багато, нас не подолати?. Друг читача. Процитовано 26 грудня 2013.

Посилання ред.

  1. Терлецький Валентин. «Хмарочос». Нора-Друк. 10 вересня 2012. Процитовано 26 грудня 2013.
  2. Хмарочос. Валентин Терлецкий ((рос.)) . LiveLib.ru. Процитовано 26 грудня 2013.