Хлорсилоксани

Хлорсилокса́ни (рос. хлорсилоксаны; англ. chlorsiloxanens; нім. Chlorsiloxane n pl) — клас гідролізуючих поліфункціональних силіційорганічних сполук, синтезованих за реакцією заміщення атома хлору і силіцію алкоксигрупами і отриманих на базі дешевої і недефіцитної сировини — кубових залишків виробництва органохлорсиланів.

Є малов'язкими, розчинними у воді рідинами, незначної корозійної активності; температура застивання −50…-85 ⁰С (залежно від типу реагента), густина 1026–1109 кг/м³; динамічний коефіцієнт в'язкості 1,5-8,4 мПа∙с (за 20 °C). При взаємодії з водою будь-якої мінералізації і при температурах від 0 до 200 ⁰С Х. (інша назва — олігоорганоетоксихлорсилоксани) перетворюються в неплавкі нерозчинні гідрофобні поліорганосилоксани, які мають високу адгезію до гірської породи, тому використовуються для ізоляції припливу води в нафтові свердловини.

Реаґенти не потребують попереднього оброблення (розчинення, змішування з каталізатором і т. ін.) перед нагнітанням у свердловину. Відомо чотири види реаґентів (олігомерів) цього класу:

• ТСМ (тампонажний склад метильний) — олігометилетоксихлорсилоксани;
• ТСЕ (тампонажний склад етильний) — олігоетилетоксихлорсилоксани;
• ТСФ (тампонажний склад фенольний) — олігофенолетоксихлорсилоксани;
• ТСК (тампонажний склад комбінований) — суміш вказаних реагентів.

Для ізоляції припливу пластової води запропоновано два склади Х. (у %):

• 1) діхлорполідіорганосилоксани (67,5-99,3) і органотрихлорсилани (0,74-32,5);
• 2) олігоорганоалкокси(хлор)борсилани (90,0-99,5) і хлорсилани (0,5-10,0).

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004–2006 рр. 560 + 800 с.