Відкрити головне меню

Хилюк Тихін Феофанович (1883, с. Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії — † 29 серпня 1920, м. Нижнів, ЗУНР) — хорунжий Кінної сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Армії УНР.

Тихін Феофанович Хилюк
Могила Тихона Хилюка.JPG
Могила Тихона Хилюка в с. Нижнів
Народження 1883(1883)
с. Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії
Смерть 29 серпня 1920(1920-08-29)
м. Нижнів, ЗУНР
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання хорунжий
Командування хорунжий Кінної сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР
Війни / битви Українсько-більшовицька війна

ПоходженняРедагувати

Народився у 1883 році в селі Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії (тепер село Гурівці Козятинського району Вінницької області). Родина Хилюків була заможною. Батько мав власного вітряка та добротну хату у Галасаївому кутку Гурівців. У господарстві допомагали троє синів: Юстин, Омелько та Тихін. Коли в селі занепала стара дерев'яна церква (1735 року будівництва) Феофан Хилюк виступив з ініціативою зведення нової. Відтак Феофан став церковним старостою у відродженому храмі.

Військова службаРедагувати

Тихін закінчив вищу початкову школу. 5 березня 1920 р. вступив до Окремого відділу ім. Івана Сірка Армії УНР на посаду молодшого старшини кулеметної ватаги. З травня 1920 р. продовжив службу в Кінній сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Від травня 1920 року і аж до самої гибелі брав участь в усіх бойових діях 8-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Під час спроб 41-ї радянської дивізії форсувати Дністер проявив себе як хоробрий старшина. В одному з таких боїв, який мав місце 28 серпня 1920 року поблизу села Комарівка (тепер Тернопільська область), прикривав тили 9-ї бригади кулеметним вогнем. Не зважаючи на шалений натиск червоних Тихін Хилюк не залишив своєї вогневої позиції. Він був заскочений ворогом з-за спини і заколотий багнетом.

Завдяки хоробрості хорунжого Тихона Хилюка, козака Андрія Марчака, козака Єрмолаєва, хорунжого Василя Кривли, хорунжого Костя Пашкевича, сотника Віроцького (Вироцького) 9-та бригада Армії УНР уникнула загибелі в районі села Шкільна Гута. Сам Хилюк отримав важке поранення. Козаки перенесли Тихона через річку. Зупинились у місті Нижнів (тепер село Тлумацького району Івано-Франківської області). Наступного дня, 29 серпня, хорунжий Хилюк помер. Поховали українського старшину з військовими почестями на міському цвинтарі.[1]

Після Другої Світової війни його могила, в числі інших військових поховань, була знищена комуністами[2].

Мав дружину та четверо дітей. Подальша доля родини невідома.

ВшануванняРедагувати

12 серпня 2012 року відбулось освячення пам'ятника на могилі хорунжого Армії УНР за ініцативи активістів благодійної ініціативи «Героїка»[3]. Гроші на виготовлення пам'ятника пожертвували доброчинці з центральних, східних та південних областей України. Звернення про допомогу до Івано-Франківської облдержадміністрації та до окремих депутатів обласної ради були ними проігноровані[4]

ПриміткиРедагувати

  1. Подобєд П. Знайти хорунжого\\ Персонал плюс. — К., 20.03.2012. — № 10 (467)
  2. Подобєд П. Знайти хорунжого\\ Персонал плюс. — К., 20.03.2012. — № 10 (467)
  3. Звіт. Петлюрівський хрест на могилі хорунжого Армії УНР Тихона Хилюка. \\ Благодійна ініціатива «Героїка». Архів оригіналу за 10 березень 2016. Процитовано 16 вересень 2012. 
  4. На Прикарпатті через 90 років після смерті вояка Армії УНР встановили йому пам'ятник. \\ Час і події. — Чикаго, 15.08.2012. — № 2012-33

ДжерелаРедагувати