Хемлін Маргарита Михайлівна

російська письменниця

Хемлін Маргарита Михайлівна
Ім'я при народженні рос. Маргарита Михайловна Хемлин
Народилася 6 липня 1960(1960-07-06)
Чернігів, Українська РСР, СРСР
Померла 24 жовтня 2015(2015-10-24) (55 років)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність прозаїк, журналіст
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Роки активності 1991—2015
Жанр повісті, оповідання
Премії Премія журналу «Знамя» (2007), спеціальна премія «Інспектор НОС» 2014 рік за найкращий пострадянський детектив

Маргарита Михайлівна Хемлін (нар. 6 липня 1960, Чернігів, Українська РСР — пом. 24 жовтня 2015, Москва, Росія[1]) — єврейська письменниця.

Біографія ред.

Народилася 1960 року в сім'ї виконроба Михайла Соломоновича Хемліна (1928—2007) з містечка Остер та інструктора з лікувальної фізкультури Віри Айзіківни Меєровської (1928—?)[2]. Навчалася в Московському Літературному інституті імені О. М. Горького (1980—1985), у поетичному семінарі Лева Озерова. Після закінчення інституту працювала в ЖЕКу, посудомийкою в кафе, потім у видавництві журналу «Фізкультура і спорт», театральним оглядачем у відділі культури «Независимой газеты» (1991—1992), у відділі мистецтва газети «Сегодня» (1993—1996), редактором відділу політики в журналі «Підсумки», шеф-редактором Дирекції оформлення ефіру (промо та дизайн) на Першому каналі телебачення (1996—2007). За її участі було відновлено в ефірі «Хвилина мовчання», яка не виходила в 1992—1995 роках після розпаду СРСР.

Перша художня публікація — повість «Заборонений прийом» у збірнику «Заборонений прийом: Спортивний детектив» (випуск 3, 1991, разом з Анатолієм Беліковим).

Дебютувала самостійно в 2005 році циклом оповідань «Прощання єврейки» в журналі «Прапор» (№ 10). Стала лауреаткою щорічної премії «Прапора» за підсумками 2007 року за повісті з цього циклу — «Про Берту» та «Про Йосипа» (премія «Глобус» призначена Всеросійською державною бібліотекою іноземної літератури ім. М. І. Рудоміно).

Дебютна збірка оповідань «Жива черга» увійшла до шорт-листа премії «Велика книга» (2008). Повість М. Хемлін «Третя світова Баси Соломонівни» була включена до складеної Асаром Еппелем і названу за нею антологією «Третя світова Баси Соломонівни» (серія «Проза єврейського життя», видавництво «Текст», 2008).

Маргарита Хемлін — авторка романів «Клоцвог» (2009, шорт-лист премії «Російський Букер» в 2010 році), «Крайній» (2010, лонг-лист премії «Велика книга» у 2011 році) та «Дізнавач» (2012 у лонг-листі премії «Велика книга» 2013 року, шорт-листі премії «Російський Букер» 2013 року, шорт-листі премії НІС 2013 року, лауреат спеціальної премії «Інспектор НІС» 2014 року за найкращий пострадянський детектив). Роман «Искальщик» вийшов посмертно в 2017 році[3].

З 2012 року була членом журі премії імені О. Генрі «Дари волхвів» (Нью-Йорк).

Родина ред.

  • Сестра-близнючка — літераторка Алла Михайлівна Цитриняк (Хемлін), випусковий редактор «Незалежної газети» (у співавторстві з нею написана біографія великої княгині Єлизавети Федорівни); нею був закінчений посмертно виданий роман Маргарити Хемлін «Искальщик», авторка роману «Заморок» (2018)[4].
  • Чоловік — письменник і перекладач Вардван Варткесович Варжапетян (нар. 1941). Маргариті Хемлін присвячена його книга «Пазл-мазл. Записки гросмейстера» (2010).[5]

Книги ред.

  • Заборонений прийом (спільно з Анатолієм Беліковим). У збірці «Заборонений прийом: Спортивний детектив» (випуск 3, укладач В. В. Васильєв). Москва: Фізкультура і спорт, 1991.
  • Єлизавета Федорівна, велика княгиня: біографія (спільно з Аллою Цитриняк під загальним псевдонімом Віра Майорова). М.: Захаров, 2001 (перероблене видання — 2003); третє видання — Велика княгиня Єлизавета Федорівна (під власними іменами — Алла Цитриняк і Маргарита Хемлін). М.: Всеросійська державна бібліотека іноземної літератури імені М. В. Рудоміно, 2009. — 428 с.
  • Жива черга (авторська збірка). М.: Вагриус, 2008 (повісті «Про Берту», «Про Йону», «Про Йосипа», «Про Женю», «Про Клару»; оповідання з циклу «Прощання єврейки»: «Третя світова Баси Соломонівни», «Молитва», «Гарднер», «Резонанс», «Нога», «Зустріч», «Змінник», «Темна справа», «Жаботинська», «Залізяка», «Втрата»).
  • Клоцвог. М.: Всеросійська державна бібліотека іноземної літератури імені М. В. Рудоміно, 2009.
  • Крайній. М.: Всеросійська державна бібліотека іноземної літератури ім. М. В. Рудоміно, 2010.
  • Margarita Chemlin. Die Stille um Maja Abramowna (роман «Клоцвог» німецькою мовою). Übersetzt von Olga Radetzkaja. Берлін: Jüdischer Verlag, 2012.[6]
  • Дізнавач (роман). М.: Астрель, 2012, 2014.
  • Про Йону (авторська збірка). М.: АСТ, 2013 (роман «Клоцвог»; повісті з циклу «Жива черга»: «Про Берту», «Про Йону», «Про Йосипа», «Про Женю», «Про Клару»; оповідання з циклу «Прощання єврейки»: «Третя Світова Баси Соломонівни», «Молитва», «Гарднер», «Резонанс», «Нога», «Зустріч», «Змінник», «Темна справа», «Жаботинська», «Залізяка», «Втрата», «Серце матері», «Лазар і короп», «Попіл»).
  • Margarita Khemlin. La terza guerra mondiale e altri racconti (італійською мовою). Traduzione di Paola Buscaglione Candela. Firenze: Giuntina, 2013.
  • Margarita Khemlin. The Investigator (роман «Дізнавач» англійською мовою). Translated by Melanie Moore. 's-Hertogenbosch: Glagoslav Publications, 2015. — 340 p.
  • Margarita Khemlin. L Investigateur (роман «Дізнавач» французькою мовою). Traduit par Bernard Kreise. Paris: Éditions Noir sur Blanc, 2016.
  • Искальщик (роман). М.: Corpus, 2017. — 288 с.
  • Margarita Khemlin. Klotsvog. Translated by Lisa C. Hayden. New York: Columbia University Press, 2019. — 272 pp.

Примітки ред.

  1. В Москве скончалась писательница Маргарита Хемлин. Интерфакс. 24 жовтня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
  2. Соединительница линий (интервью)
  3. Книгу була відновлено з чернеток письменниці її сестрою, Аллою Хемлін.
  4. «Сестра и сестра». К выходу романа Аллы Хемлин «Заморок»: По некоторым источникам, была редактором и соавтором романов своей сестры.
  5. В. В. Варжапетян «Пазл-мазл. Записки гроссмейстера»
  6. Die Stille um Maja Abramowna (текст). Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 22 червня 2012.

Посилання ред.