Хейбейсько-шаньдунський говір
Хейбейсько-шаньдунський говір або говір Цзі-Лу (спрощ.: 冀鲁官话; кит. трад.: 冀魯官話; піньїнь: jìlǔ guānhuà, цзілу ґуаньхуа) — діалект, яким розмовляють мешканці східного Китаю.
| Хейбейсько-шаньдунський говір | ||
|---|---|---|
 | ||
2. Хейбейсько-шаньдунський говір | ||
| Країни | Китайська Народна Республіка | |
| Носії | 83 600 000 (1988)[1] | |
| Класифікація | Сино-тибетські
| |
| Писемність | китайська писемність | |
| Коди | ||
| ISO 639-1 | Відсутній | |
| ISO 639-2 | — | |
| ISO 639-3 | —
| |
| Увага: Ця стаття може містити фонетичні символи МФА в юнікоді. | ||
Належить до північно-східної групи говорів північного наріччя китайської мови. Близький до розмовної китайської мови путунхуа.
Поширений у місті Тяньцзінь, на півдні провінції Хебей та заході провінції Шаньдун.
Назва походить від стародавніх китайських держав Цзі (zh:冀国) та Лу, які знаходилися на території цих провінцій.
Поділяється на три підговори:
Кількість мовців на 1988 рік становила близько 83,6 мільйонів осіб[1].
Примітки
ред.- ↑ а б 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.; Language atlas of China / general editors, S.A. Wurm... [et al.]; cartography, Theo Baumann ; produced by the Australian Academy of the Humanities and the Chinese Academy of Social Science in collaboration with, and assisted by, the Department of Linguistics, the Research School of Pacific Studies, the Australian National University. — Hong Kong: Longman, 1988.
Джерела та література
ред.- (англ.) DeFrancis, John (1984). The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-1068-6.
- (англ.) Language atlas of China. — Hong Kong: Longman, 1988.
- (кит.) 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.