Хви́ля — слово, що має в українській мові кілька значень. Основне значення — «зміна стану середовища, що поширюється у просторі», але засвідчене й застаріле значення — «хвилина», «мить»[1]. Така неоднозначність пояснюється незвичайною етимологією слова: вважається, що українське хвиля походить від пол. fala («хвиля»); наявність же початкового «хв» пояснюють тим, що на українському ґрунті воно злилося з іншим польським словом chwila («мить»). Для розрізнення понять надалі за позначенням часу закріпилося «хвилина», за позначенням природного явища — «хвиля». Інший цікавий факт полягає в тому, що завдяки новотворам вдалося уникнути іншої неоднозначності, що була в староукраїнській мові: це явище називалося у ній словом «вовна» — омонімічним до «вовна» («шерсть тварин»). Незважаючи на те, що ці слова позначають різні речі, вони є «родичами»: обидва походять через праслов. *vьlna («вовна», «хвиля») від праіндоєвроп. кореня *u̯el, що мав два значення — «смикати» і «валити». Значення праслов'янського *vьlna як «вовна» розвинулося з першого значення кореня, як «хвиля» — з другого. Значення праслов. *vьlna як «хвиля» збереглося в російській (волна), болгарській (вълна), чеській і словацькій (vlna) мовах, в інших же слов'янських мовах це значення (ст.-пол. weɫna) забулося — очевидно, теж внаслідок омономії[2][3]: у польській замість нього вживається fala, у південно-західних мовах (сербській, хорватській словенській) — val.
- Хвиля — явище на стадіоні під час матчу, коли вболівальники на трибунах послідовно, сектор за сектором, встають з місць та підіймають догори руки (супутній вираз — «пустити хвилю»)
Як складова назв радіостанцій
ред.
- Hvylya.net — вебсайт новин та політичної аналітики, який веде Ю. Романенко
- Хвиля мобілізації
- Слов'янська хвиля
- Хвиля — застарілий синонім слів «хвилина», «мить»[1]