Харченко Євген Борисович
Євге́н Бори́сович Ха́рченко (нар.1 лютого 1987, Київ — пом. 29 серпня 2014, с. Червоносільське) — український військовик, солдат резерву, Міністерство внутрішніх справ України.
Харченко Євген Борисович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження | 1 лютого 1987 Київ, УРСР |
Смерть | 29 серпня 2014 (27 років) с. Червоносільське, Амвросіївський район |
Поховання | Київ |
Псевдо | «Ред» |
Військова служба | |
Роки служби | 2014 |
Приналежність | ![]() |
Вид ЗС | ![]() |
Формування | |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Біографія
ред.Народився 1 лютого 1987 року в місті Києві. Закінчив київську школу № 305.
Здобув освіту в національній академії внутрішніх справ України, закінчив юридичний факультет[1].
Під час Євромайдану брав участь у протестних акціях.
Після анексії Криму Росією вирішив піти добровольцем до Національної гвардії України. З червня 2014 року служив штурмовиком у розвідувальній групі батальйону «Донбас»[1].
Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. Пожежна машина, в якій перебував Євген, рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» із села Многопілля до села Червоносільське. На околиці останнього машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил Росії. Боєць був нагорі пожежної машини з РПГ-7, коли танк прямим попаданням влучив у неї. Разом з Євгеном тоді загинули Павло Петренко («Бані»), Сергій Петров («Тур»), Андрій Журавленко («Восьмий»), Сергій Ковєшніков («Бірюк»), Михайло Данів («Ахім») та Андрій Щербіна («Портос»). Коли намагався полагодити один з автотранспортних засобів батальйону та відстрілювався, загинув від кулі снайпера молодший сержант Іван Ганя.
Був упізнаний родичами та похований 21 вересня в Бортничах, історичній місцевості Києва.
Без Євгена лишились батьки і брат.
Нагороди і вшанування пам'яті
ред.- Орден «За мужність» III ст. (посмертно) (31 жовтня 2014) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2]
- В Києві існує вулиця Євгенія Харченка
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 9, місце 19
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
- Іловайський Хрест (посмертно)
- 1 вересня 2016 року у приміщенні київської школи № 305 о відкрито меморіальну дошку на честь випускника Євгена Харченка
- Пам'ятний нагрудний знак «Іловайськ-2014» (посмертно)
- Медаль «Захисник-доброволець» (посмертно)
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно)
- Медаль Батальйону Донбас «За відвагу» (посмертно)
- Почесна подяка від ГО «Київська міська спілка ветеранів АТО» (посмертно)
- Медаль «Честь. Слава. Держава.» (посмертно)
Примітки
ред.- ↑ а б Євгеній Борисович Харченко. Дарницька РДА. 3 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ Указ Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
Джерела
ред.- Харченко Євген Борисович [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Фотографії пожежної машини, якою їхав Євген Харченко[недоступне посилання з липня 2019]
- Євгенія Харченка рідні впізнали за частиною татуювання [Архівовано 1 липня 2015 у Wayback Machine.]
- КМДА
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |