Відкрити головне меню

Павло́ Іва́нович Петре́нко (3 грудня 1989 — 29 серпня 2014) — старший солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України.

Петренко Павло Іванович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Петренко Павло Іванович.jpg
Загальна інформація
Народження 3 грудня 1989(1989-12-03)
Здолбунів
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (24 роки)
Червоносільське
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»

Бойовий шляхРедагувати

Навчався в здолбунівській ЗОШ № 3, закінчив Полтавський інститут бізнесу міжнародного науково-технічного університету, здобув диплом менеджера. 3 роки служив у 8-му полку спецпризначення ЗСУ. У червні 2014-го вступив добровольцем, старший стрілець-кулеметник, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Бані».

20 липня під час виконання бойового завдання боєць був поранений — при русі з Артемівська на підрозділ напали терористи, у бою зазнав непроникаючого поранення грудної клітити. Після лікування повернувся у зону бойових дій.

Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. Пожежна машина, в якій перебував Євген, рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» із села Многопілля до села Червоносільське. На околиці останнього машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил Росії. Тоді ж загинули Євген Харченко («Ред»), Сергій Петров («Тур»), Андрій Журавленко («Восьмий»), Сергій Ковєшніков («Бірюк»), Михайло Данів («Ахім») та Андрій Щербіна («Портос»). Коли намагався полагодити один з автотранспортних засобів батальйону та відстрілювався, загинув від кулі снайпера молодший сержант Іван Ганя.

Павло зазнав 2 кульових поранень побіля серця та одне — в ногу. 29 вересня його рештки були зібрані членами пошукової групи, передані до запорізького моргу. Ідентифікований за тестами ДНК, похований 4 квітня 2015-го у Здолбунові на Ільпінському цвинтарі.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • медаллю «За військову службу Україні» (14.8.2014)

ДжерелаРедагувати