Хазарейці

етнічна група
(Перенаправлено з Хазарійці)

Хазаре́йці (перс. هزاره, Hazāra; хаз. آزره) — перськомовна етнічна група, яка проживає в гірському районі Хазараджат у центральній частині Афганістану. Вони говорять на перському діалекті хазара, що взаємнозрозумілим з дарі, однією з двох офіційних мов Афганістану.[11][12][13]

Хазарейці
هزاره
КількістьПонад 8 млн[1]
Ареал
Близькі доаймаки
Мовадарі (Хазара)
Релігіяшиїзм

Вони є третьою за чисельністю етнічною групою в Афганістані[14][15][16][17], а також є значною групою меншин у сусідньому Пакистані, де проживає від 650 000 до 900 000,[18][5] переважно у Кветті. Хазарейці вважаються однією з найбільш пригноблених груп в Афганістані[19], і їх переслідування тривають багато десятиліть.[20]

Етимологія

ред.

Бабур, засновник імперії Великих Моголів на початку 16 століття, фіксує назву Hazāra в своїй автобіографії. Він мав на увазі населення регіону Хазаристан, розташованого на захід від регіону Кабулистан, на схід від Гор і на північ від Газні[21]

Зазвичай вважають що назва Hazāra походить від перського слова "тисяча" (hezār هزار). Це може бути переклад монгольського слова мінг (або мінгган[en]), військової частини з 1000 солдатів за часів Чингісхана.[22][23][24]

Походження

ред.

Походження хазарейців не до кінця вивчено. Тюркське та монгольське походження є вірогідним, оскільки антропологічні особливості хазарейців[25] та субстрат їх культури та мови нагадують монголів та середньоазійських тюрків. Генетичний аналіз хазареців вказує на часткове монгольське походження[26].

Історія

ред.

Деякі науковці вважають, що хазарейська ідентичність в Афганістані виникла після облоги Баміана в 1221 році[en]. Перша згадка про хазарейців зроблена Бабуром на початку 16 століття, а пізніше придворними істориками шаха Аббаса з династії Сефевідів. Повідомляється, що вони прийняли шиїзм з кінця 16 до початку 17 століття, в період Сефевідів[27][28]. Чоловіки хазарейці, разом із представниками інших етнічних груп, були завербовані до армії Ахмада Шаха Дуррані у 18 столітті[29]

Генетика

ред.

Генетично хазарейці є сумішшю західноєвразійської та східноєвразійської популяцій. Генетичні дослідження дозволяють припустити, що хазарейці тісно пов'язані з узбеками Афганістану, тоді як обидві групи знаходяться на значній відстані від афганських таджиків та пуштунів[30]. Існують докази походження хазарейців як через батька, так і через матір від тюркських народів і монголів[31]

 
хазарейці з Бехсуда.

Східноєвразійські чоловічі та жіночі предки підтверджується також дослідженнями в галузі генетичної генеалогії. Східноазійські материнські гаплогрупи (мтДНК) складають близько 35%, що припускає, що нащадків чоловіків тюркських і монгольських народів супроводжували жінки східноазійського походження, хоча в цілому хазареці мають переважно західноєвразійські мтДНК[32]. Не східноазійської мтДНК у хазарейців приблизно 65%, більшість із яких мають західноєвразійське та південноазійське походження.[33]

Найчастішими батьківськими гаплогрупами, виявленими серед пакистанських хазарейців, були гаплогрупа C-M217[en] — 40% (10/25) та гаплогрупа R1b — 32%[34] ( (8/25).

Одне дослідження батьківської гаплогрупи ДНК в Афганістані показує, що гаплогрупи Y-ДНК R1a та C-M217 є найпоширенішими гаплогрупами, за якими йдуть J2-M172 та L-M20. Деякі хазарейці також мають гаплогрупу R1a1a-M17, E1b1b1-M35, L-M20 та H-M69, які поширені у таджиків, пуштунів, а також серед індійського населення. В одному дослідженні у невеликої меншості була виявлена гаплогрупа B-M60, яка зазвичай зустрічається у Східній Африці,[35], а в одному дослідженні мтДНК гаплогрупа L mtDNA (яка має африканське походження) частота 7,5%.[36]

Недавнє дослідження показує, що уйгури тісно пов'язані з хазарейцями. Дослідження також припускає невеликий, але помітний східноазійський домішок в інших популяціях Пакистану та Індії[37]

Примітки

ред.
  1. James B. Minahan (10 лютого 2014). Ethnic Groups of North, East, and Central Asia: An Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 99. ISBN 978-1-61069-018-8. Due to a lack of census statistics, estimates of the total Hazara population range from five million to more than eight million.
  2. https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/401.html#AF%7Caccess-date= [Архівовано 2020-03-07 у Wayback Machine.] 4 грудня 2019}}
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 24 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Census of Afghans in Pakistan 2005 [Архівовано 19 квітня 2020 у Wayback Machine.], UNHCR Statistical Summary Report (retrieved August 14, 2016)
  5. а б Yusuf, Imran (5 жовтня 2011). Who are the Hazara?. Tribune. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 1 вересня 2016.
  6. Smyth, Phillip (3 червня 2014). Iran's Afghan Shiite Fighters in Syria. The Washington Institute for Near East Policy. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 22 червня 2017.
  7. Austria holds refugee talks as young Hazaras flee persecution to make 'dangerous' journey to Europe – ABC News (Australian Broadcasting Corporation). mobile.abc.net.au. 29 лютого 2016. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  8. Nowell, Laurie (16 липня 2014). The Hazaras of Dandenong. The Age. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 19 серпня 2017.
  9. The population of people with descent from Afghanistan in Canada is 48,090. Hazara make up an estimated 30% of the population of Afghanistan depending to the source. The Hazara population in Canada is estimated from these two figures. Ethnic origins, 2006 counts, for Canada [Архівовано 23 липня 2013 у Wayback Machine.]
  10. Afghan Hazaras' new life in Indonesia: Asylum-seeker community in West Java is large enough to easily man an eight-team Afghan football league, Al Jazeera, 21 березня 2014, архів оригіналу за 5 травня 2019, процитовано 5 серпня 2016
  11. Attitudes towards Hazaragi. с. 1—2. Архів оригіналу за 7 червня 2014. Процитовано 5 червня 2014.
  12. Schurmann, Franz (1962). The Mongols of Afghanistan: An Ethnography of the Moghôls and Related Peoples of Afghanistan. The Hague, Netherlands: Mouton. с. 17. OCLC 401634.
  13. Kieffer, Charles M. HAZĀRA [iv. Hazāragi dialect]. Encyclopædia Iranica. Архів оригіналу за 25 лютого 2013. Процитовано 22 серпня 2017.
  14. Dupree, L. (2006). AFGHANISTAN [iv. Ethnography]. Encyclopædia Iranica (вид. Online). Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 24 листопада 2020.
  15. Afghanistan: 31,822,848 (July 2014 est.) @ 9% (2014). The World Factbook. Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 17 липня 2015. [Архівовано 2017-09-20 у Wayback Machine.]
  16. Hyder, Kamal (12 листопада 2011). Hazara community finds safe haven in Peshawar. Al Jazeera English. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 12 листопада 2011.
  17. COUNTRY PROFILE: AFGHANISTAN (PDF). Library of Congress Country Studies. Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2019. Процитовано 22 серпня 2017.
  18. Malik Ayub Sumbal. The Plight of the Hazaras in Pakistan. The Diplomat. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 22 серпня 2017.
  19. Emadi, Hafizullah (September 1997). The Hazaras and their role in the process of political transformation in Afghanistan. Central Asian Survey. 16 (3): 363—387. doi:10.1080/02634939708400997. Hazaras are one of the oppressed and dispossessed national minority communities of the country.
  20. Mousavi, S. A. (24 жовтня 2018). The Hazaras of Afghanistan. Routledge.
  21. Babur, Z. M. (1987). Babur-nama. Lahore. с. 300, 207, 214, 218, 221, 251—53.
  22. Schurmann, H. F. (1962). The Mon-gols of Afghanistan: An Ethnography of the Moghôls and Related Peoples of Afghanistan. La Haye. с. 115.
  23. Poladi, Hassan (1989). The Hazâras. Stockton. с. 22.
  24. Mousavi, Sayed Askar (1998). The Hazaras of Afghanistan [An Historical, Cultural, Economic and Political Study]. Richmond. с. 23—25.
  25. Blunden, Jane (2014). Mongolia. Bradt Travel Guides. с. 68. ISBN 978-1-84162-416-7. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 24 листопада 2020.
  26. Hartl, Daniel L.; Jones, Elizabeth W. (2009). Genetics: Analysis of Genes and Genomes. с. 262. ISBN 978-0-7637-5868-4. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  27. HAZĀRA: ii. HISTORY. Alessandro Monsutti (вид. Online). United States: Encyclopædia Iranica. 15 грудня 2003. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2012.
  28. Sarabi, Humayun (2005). Politics and Modern History of Hazara [Sectarian Politics in Afghanistan]. Fletcher School of Law and Diplomacy. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 2 листопада 2011. [Архівовано 2011-09-18 у Wayback Machine.]
  29. Ahmad Shah and the Durrani Empire. Library of Congress Country Studies on Afghanistan. 1997. Архів оригіналу за 31 жовтня 2004. Процитовано 25 серпня 2010.
  30. Haber, M; Platt, DE; Ashrafian Bonab, M та ін. (2012). Afghanistan's Ethnic Groups Share a Y-Chromosomal Heritage Structured by Historical Events. PLOS ONE. 7 (3): e34288. Bibcode:2012PLoSO...734288H. doi:10.1371/journal.pone.0034288. PMC 3314501. PMID 22470552.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  31. Rosenberg, Noah A. та ін. (December 2002). Genetic Structure of Human Populations. Science. New Series. 298 (5602): 2381—85. Bibcode:2002Sci...298.2381R. doi:10.1126/science.1078311. PMID 12493913. S2CID 8127224.
  32. Quintana-Murci, L; Chaix, R; Wells, RS та ін. (May 2004). Where West Meets East: The Complex mtDNA Landscape of the Southwest and Central Asian Corridor. The American Journal of Human Genetics. 74 (5): 827—45. doi:10.1086/383236. PMC 1181978. PMID 15077202.
  33. Quintana-Murci, L; Chaix, R; Wells, RS та ін. (May 2004). Figure 1: Where west meets east: the complex mtDNA landscape of the southwest and Central Asian corridor. Am. J. Hum. Genet. 74 (5): 827—45. doi:10.1086/383236. PMC 1181978. PMID 15077202.
  34. Lkhagvasuren, Gavaachimed; Shin, Heejin; Lee, Si Eun; Tumen, Dashtseveg; Kim, Jae-Hyun; Kim, Kyung-Yong; Kim, Kijeong; Park, Ae Ja; Lee, Ho Woon; Kim, Mi Jin; Choi, Jaesung; Choi, Jee-Hye; Min, Na Young; Lee, Kwang-Ho (14 вересня 2016). Molecular Genealogy of a Mongol Queen's Family and Her Possible Kinship with Genghis Khan. PLOS ONE. 11 (9): e0161622. Bibcode:2016PLoSO..1161622L. doi:10.1371/journal.pone.0161622. PMC 5023095. PMID 27627454.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) "Eastern Russian Tatars, Bashkirs, and Pakistani Hazara were found to carry R1b-M343 at unusually high frequencies of 12.65%, 46.07%, and 32%, respectively, compared to other regions of Eastern Asia, which rarely have this haplotype"
  35. Haber, Marc; Platt, Daniel E.; Bonab, Maziar Ashrafian; Youhanna, Sonia C.; Soria-Hernanz, David F.; Martínez-Cruz, Begoña; Douaihy, Bouchra; Ghassibe-Sabbagh, Michella; Rafatpanah, Hoshang; Ghanbari, Mohsen; Whale, John; Balanovsky, Oleg; Wells, R. Spencer; Comas, David; Tyler-Smith, Chris; Zalloua, Pierre A.; Consortium, The Genographic (28 березня 2012). Afghanistan's Ethnic Groups Share a Y-Chromosomal Heritage Structured by Historical Events. PLOS ONE. 7 (3): e34288. Bibcode:2012PLoSO...734288H. doi:10.1371/journal.pone.0034288. PMC 3314501. PMID 22470552.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  36. John William Whale. Mitochondrial DNA Analysis of Four Ethnic Groups of Afghanistan. http://eprints.port.ac.uk/9862/1/John_Whale_MPhil_Thesis_2012.pdf [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  37. Xu, Shuhua; Wang, Sijia; Tang, Kun; Guan, Yaqun; Khan, Asifullah; Li, Jing; Zhang, Xi; Wang, Xiaoji; Tian, Lei (1 жовтня 2017). Genetic History of Xinjiang's Uyghurs Suggests Bronze Age Multiple-Way Contacts in Eurasia. Molecular Biology and Evolution. 34 (10): 2572—2582. doi:10.1093/molbev/msx177. ISSN 0737-4038. PMID 28595347.

Література

ред.
  • Mousavi Sayed Askar. The Hazaras of Afghanistan: an historical, cultural, economic and political study. — Richmond, Surrey : Curzon, 1998. — 265 с. — ISBN 0-7007-0630-5. (англ.)

Посилання

ред.