Відкрити головне меню

Філіпп Кюрваль
фр. Philippe Curval
Philippe Curval-IMG 0897-square.jpeg
Ім'я при народженні Філіпп Тронш
Народився 29 грудня 1929(1929-12-29) (89 років)
Париж
Громадянство Франція Франція
Діяльність письменник, науковий оглядач
Мова творів французька[1]
Роки активності 1956-досі
Жанр Наукова фантастика
Magnum opus Ця мила людяність
Людина навиворіт
Космічний прибій
Премії Премія імені Жуля Верна
Велика премія уявного
Премія «Аполло»

Commons-logo.svg Філіпп Кюрваль у Вікісховищі?

Філі́пп Кюрва́ль (фр. Philippe Curval, справжнє ім'я — Філіпп Тронш (Philippe Tronche); нар. 29 грудня 1929, Париж) — французький письменник-фантаст.

БіографіяРедагувати

Народився в Парижі. За свого життя йому судилось стати сучасником трьох значних подій століття: світової економічної кризи, Другої Світової війни та ядерного бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Кинувши школу у віці 17 років, Філіпп залишає батьківський дім. Від військової повинності його звільнюють — після того, як він дезертував з армії. Перепробувавши кілька професій (фотографа, гончара, художника з реклами), він починає працювати у книгарні À La Balance («На терезах») у кварталі Сен-Жермен-де-Пре, яка належала відомій любительці фантастики Валері Шмідт. Ставши її асистентом, він бере участь у випуску першій колекції цього жанру — Présence du futur, водночас з Жаком Берж'є, Борисом Віаном та ін.

Далі він публікує новели у журналах Fiction і Satellite, критичні матеріали, створює колажі для обкладинок журналу Fiction. У 1955—1958 рр. він разом з Жаком Штернбергом видає обмеженим тиражем фензин Le Petit Silence Illustré, що став попередником андерграундної преси 1960-70-х років у Франції[2].

Разом з такими авторами, як Жерар Клайн, Жак Штернберг, П'єр Версен, Жорж Ґалле, на початку 1950-х він бере участь у літературному русі, що започатковує жанр наукової фантастики у Франції. У 1955 журнал Fiction публікує його перший твір — невелике оповідання «Яйце Ельдюо́» (L'oeuf d'Elduo)[3].

У 1960 р. у серії «Фантастичний промінь» (Le Rayon Fantastique) виходить його перший роман «Квіти Венери» (Les fleurs de Venus). У 1962 році з'являється другий роман, «Космічний прибій» (Le Ressac de l'espace), що отримує премію імені Жуля Верна. Потім Кюрваль тимчасово залишає письменництво — він починає працювати науковим оглядачем у журналі Vie électrique («Електричне життя»); і лише 1969 року він публікує фантастичний роман «Бавовняна фортеця» (La forteresse de coton) . Невдовзі Кюрваль повертається до власне наукової фантастики[3].

Кюрваль займався також літературною критикою, вів критичний розділ спочатку у журналі Fiction, потім у 1974—1977 р.р. — у журналі Galaxies («Галактики»), а в 1978 — у журналі Traverses («Переправи», «Шляхи у майбутнє»). Він співпрацював також з журналами Monde («Світ») і Le magazine litteraire («Літературний журнал»), публікуючи там рецензії на книжки з фантастичної тематики[3].

Останній роман, «Блюз „Лотар“», вийшов у 2008 році. У 2009 він публікує збірку оповідань «Людина, що зупинилася/Останні хроніки» — гібрид наукової і сучасної фантастики зі смертю головного героя.

Мають вийти у світ ще кілька оповідань і три романи: L'aviateur de la nuit («Пілот ночі»), Par gros temps («У круті часи»), On ne sait pourquoi ça commence ni comment ça finit («Невідоме, чому це починається і як закінчується»).

ТвориРедагувати

(видання французькою мовою[4])

РоманиРедагувати

  • Квіти Венери (Les Fleurs de Vénus) (1960)
  • Космічний прибій (Le Ressac de l'espace) (1962)
  • Бавовняна фортеця (La Forteresse de coton) (1967)
  • Обережно, очі (Attention les yeux) (1972)
  • Людина навиворіт (L'Homme à rebours) (1974)
  • Піски Фалону (Les Sables de Falun) (1975)
  • Ця мила людяність (Cette chère humanité) (1976)
  • Підозра не в чому (Un soupçon de néant) (1977)
  • Тічка із зірками (Rut aux étoiles) (1979)
  • Чи пробудиться той, що спить? (Le Dormeur s'éveillera-t-il ?) (1979)
  • Є хто-небудь? (Y a quelqu'un ?) (1979)
  • Приховане обличчя бажання (La Face cachée du désir) (1980)
  • Запах звіра (L'Odeur de la bête) (1981)
  • У полоні екстазу (Tous vers l'extase) (1981)
  • На спогад майбутнього (En souvenir du Futur) (1983)
  • Ах! Який гарний Нью-Йорк (Ah ! Que c'est beau New York) (1983)
  • Устаньте, мертві! Поїзд-Примара прибуває на вокзал (Debout les morts ! Le Train fantôme entre en gare) (1984)
  • Як зіграти людину-невидимку у трьох уроках (Comment jouer à l'homme invisible en trois leçons) (1986)
  • Живуть десь насправді? (Habite-t-on réellement quelque part ?) (1989)
  • Акілое (Akiloë) (1989)
  • Вічність — не життя (L'éternité n'est pas la vie) (1995)
  • Втікачі від марева (Les Évadés du mirage) (1995). Перевидано під назвою «Конго Пантен» (Congo Pantin) у 2000 р.
  • Лук натягнутий бажанням (L'Arc tendu du désir) (1995)
  • Макно посилає смерть (Macno emmerde la mort) (1998)
  • Сліпе бачення (Voyance aveugle) (1998)
  • Подорож навпаки (Voyage à l'Envers) (2000)
  • Білий як тінь (Blanc comme l'ombre) (2003)
  • Раста-самотність (Rasta solitude) (2003)
  • Блюз «Лотар» (Lothar blues) (2008)
  • Людина, що зупинилася/Останні хроніки (L'Homme qui s'arrêta. Journaux Ultimes) (2009)
  • Саме вчасно (Juste à temps) (2013)

ЗбіркиРедагувати

  • Золота книга наукової фантастики (Le Livre d'Or de la science-fiction) (1980)

ОповіданняРедагувати

Тут наведено кілька оповідань Кюрваля. Докладніший список можна знайти у зовнішніх посиланнях[5].

  • Дрібнична справа! (C'est du billard !) (1959)
  • Фоновий шум (Bruit de fond) (1979)
  • Глянь, Фістоне, чи нема позаземного за винною пляшкою (Regarde, Fiston, s'il n'y a pas un Extra-Terrestre derrière la bouteille de vin) (1980)
  • Качки під підозрою (Canards du doute) (1997)
  • Заповіт мертвої дитини (Le Testament d'un enfant mort) (2013)
  • Гірший за Вітер (Pire que le Vent) (2013)

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Le Petit Silence Illustré ISSN 0995-7847. Huit numéros parus de 1955 à 1958, dont un numéro double numéroté 5-6 et un volume hors-série paru en 1957, Les Cahiers du Silence (source). Philippe Curval fera paraître en 2013 un dixième numéro (source)
  3. а б в Філіпп Кюрваль (рос.)
  4. Про українські переклади творів та офіційні українські версії їхніх назв даних нема, тут переклади з французької представлено лише з довідковою метою
  5. Bibliographie des nouvelles de Curval sur le site nooSFere. 

ПосиланняРедагувати