Філіпп Крейц
Густав Філіпп Крейц (швед. Gustav Philip Creutz; 1 травня, 1731 року, Фінляндія — 30 жовтня 1785 року, Стокгольм) — шведський поет, дипломат, державний діяч.
| Густав Філіпп Крейц | |
|---|---|
| швед.Gustav Philip Creutz | |
 | |
| Народився |
травень 1731[4][5][…] Фінляндія |
| Помер |
30 жовтня 1785[1][2][…] (54 роки) Стокгольм |
| Поховання | Q10688224? |
| Громадянство | Швеція |
| Діяльність | поезія |
| Alma mater | Королівська академія Обо (1751) |
| Знання мов | шведська[7] |
| Членство | Шведська королівська академія наук |
| Посада | President of the Royal Office of Swedend, member of the Riksdag of the Estatesd і ambassador of Sweden to Franced |
| Партія | Партія «ковпаків» |
| Батько | Count Kaarle Creutz, heir of Petjärvi, lord of Malminkartanod |
| Мати | Baroness Barbara Helena Wrede, dowager of Malminkartano comital castled |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Густав Філіпп Крейц народився 1 травня, 1731 року в родині генерала графа Карла Кройца в Фінляндії. Дитинство пройшло в скромному будинку в поетичному дусі, якого батько набув під час довгого полону в Тобольську. Після смерті батька в 1740 році його дядьки Фабіан і Хенрік опікувались вихованням юнака. Під їхньою опікою він вступив в Турку на офіційний курс навчання. Протягом трьох років (1748—1751) навчався в Королівській академії (нині Університет Гельсінкі), Там він придбав змістовну освіту, особливо в знанні мов, у тому числі грецької. По закінченню навчання Густав служив в колегії закордонних справ (частково в офісі апарату Президента), був нотаріусом. Під час своєї служби він отримав перше визнання за «дотепність і розуміння, а також невпинну обачність» (офіс коледжу 4 березня 1756). Потім він переїхав до Швеції. Кройц був міністром Швеції в Мадриді в 1763—1766 рр. У 1766—1783 рр. перебував у Парижі в ранзі посла Швеції. Будучи послом, Густав Крейц підписав 3 квітня 1783 року з Бенджаміном Франкліном договір про шведсько-американську дружбу і торгові стосунки. В 1783 році Густав повернувся в Швецію, став канцлером університету Уппсали. У 1783—1784 рр. входив до уряду Густава III. Він вважається особистим другом Густава III. Був обраний до Шведської королівської академії наук. Густав Філіпп Крейц похований у склепі в Björklinge церкві.
Творчість ред.
У Швеції в середині 18 століття стали створюватися літературні об'єднання. По почину Даліна в 1753 році була заснована королевою Ульрікою «Академія словесності». Виникали й менші поетичні товариства, з яких найвагомішим був, організований також в 1753 р., «Орден будівельників думки». Густав Філіп Крейц входив до нього. У гурток входили також поети: господарка літературного салону і свого роду «лідер» гуртка Х. Ш. Нурденфлюкт і шведський аристократ Р. Ф. Гілленборг. Густав Крейц, як і всі «будівельники думки» цінував Вольтера і Монтеск'є і в ще набагато більше — Руссо. Проте сприйняття Руссо йшло у нього не стільки по лінії суспільного радикалізму, скільки в плані ідилічного культу природи й пошуків ідеалу природної людини. Густав Філіп Крейц сформувався як тип ліберала, у якого культ природного почуття зводився значною мірою до витонченої еротики. Один із перших його творів — ода «Літній гімн» — втілює традицію ідилічного опису пір року. Головний твір Крейца — «Атіс і Камілла»(1781), поема в п'яти піснях, написана олександрійським віршем, в якій, попри стилізацію і пасторальну маскарадність, з великою емоційною силою передані почуття юних героїв. Густав працював над перекладами, писав пасторальні вірші. Ставши дипломатом, він покинув Швецію і припинив літературну діяльність.
Вшанування ред.
На урочистих зборах шведської академії 20 грудня 2010 року було оголошено про випуск пам'ятної монети, присвяченої Крейцу Філіппу, роботи художника Петера Лінде.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Gustav Philip Creutz — 1917.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Gustav Philip Creutz — 1917.
- ↑ CREUTZ, Gustaf Philip — SLS.
- ↑ Creutz, Gustaf Philip — Svenska folkskolans vänner.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.