Відкрити головне меню

Королівська академія Обо

Про сучасний навчальний заклад див. Академія Обо

Королівська академія Обо (швед. Kungliga Akademien i Åbo; сучасною шведською вимовляється як кунліга академієн і обу [kˈuːnliga akadˈeminen i ˈoːbu]) — шведськомовний університет, що існував у місті Обо (Турку) з 1640 по 1828 рік. Перший вищий навчальний заклад на території сучасної Фінляндії.

Королівська академія Обо
Turun hovioikeus talvella.jpg
60°27′05″ пн. ш. 22°16′47″ сх. д. / 60.451644444471774875° пн. ш. 22.27987777780577971° сх. д. / 60.451644444471774875; 22.27987777780577971Координати: 60°27′05″ пн. ш. 22°16′47″ сх. д. / 60.451644444471774875° пн. ш. 22.27987777780577971° сх. д. / 60.451644444471774875; 22.27987777780577971
Країна Flag of Finland.svg Фінляндія
Розташування Турку
Засновано 1640
Засновник Пер Браге Молодший
Випускники Q7695325?

В 1808 році, після приєднання Шведської Фінляндії до Російської імперії, Королівська академія Обо була перейменована на Імператорську академію Обо.

В 1828 році, після спустошливої пожежі в Обо[ru], академія була переведена в Гельсінгфорс, де продовжила свою діяльність в якості Імператорського Олександрівського університету[ru], який вважається її історичним спадкоємцем.

ІсторіяРедагувати

 
Історична будівля Академії, побудована в Обо в 1801—1817 роках.

Королівська академія Обо була заснована 26 березня 1640 р. в Обо/Турку і на всіх володіннях шведської корони була третім за старшинством навчальним закладом після Упсальського і Дерптського[ru] університетів.

У 1802 р. поблизу Кафедрального собору було закладено нову будівлю Королівської академії Обо, проект якої розробив відомий стокгольмський архітектор Карл Христофор Г'єрвель. 23 березня 1808 року в зв'язку зі введенням у Турку російських військ, Королівську Академію було перейменовано на Імператорську академію Обо. Спорудження будівлі Академії завершував студентський друг К. Х. Г'єрвеля — архітектор Карло Франческо Бассі[ru].

Нова будівля Академії була готова до 1815 року. Вона відрізнялася монументальністю та аскетичністю: головний фасад мав ризаліт, прикрашений лише трикутним фронтоном і рустуванням стіни першого поверху. Значно більш парадно виглядав інтер'єр — великий зал на 500 осіб розміщувався по головній осі ризаліту. Багато орнаментовані склепіння підтримувалися гранітними колонами з капітелями іонічного ордера. Частина приміщень нової параллелепіпедної будівлі освітлювалася двома внутрішніми світловими дворами. На ризаліті головного фасаду будівлі нині є бронзова дошка з барельєфним портретом К. Бассі.

 
Місто після пожежі 1827 р.

Спустошлива пожежа, що бушувала в Обо/Турку 4-5 вересня 1827 р. знищила більше трьох чвертей міста. У вогні загинуло більше 2,5 тисяч міських будівель, зокрема навчальні корпуси, бібліотека, колекція та архів Імператорської Академії Обо. Як уповноважений фінського уряду знаменитий архітектор Карл Людвіг Енгель писав своєму другові Герліху:

Для Фінляндії вже не відновна загибель численних архівів, а разом з ними і всіх манускриптів, що відображають давню історію країни … Академія, знищена в полум'ї з усіма її науковими зібраннями, бібліотеками, математичними інструментами, кабінетами природи і стародавніх монет та іншими численними зібраннями, перерве всі наукові дослідження".[1].

 
Печатка Королівської Академії Обо

Аж до кінця 1700-х років мовою викладання в Академії наук була латинська мова. Одним з відомих випускників Королівської Академії Або був Петрус Гюлленіус[sv], який отримав диплом магістра в 1658 році і пізніше став священиком у Вермланді (Швеція).

Після пожежі Турку 1827 року Імператорська Академія Обо була переведена в Гельсінкі (яке у Великому князівстві Фінляндському по-російськи називалося Гельсінгфорс).

Історичним спадкоємцем старої Королівської (Імператорської) Академії Обо правомірно вважати Гельсінгфорський університет (швед. Helsingfors universitet), а не нову Академію Обо, знову засновану після проголошення незалежності Фінляндії в 1918 зусиллями приватних осіб, яка отримала державний статус лише 1 серпня 1981 року.

КанцлериРедагувати

РекториРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Carl Ludwig Engel. Ausstellung in October 1970. Artikel von Nils Erik Wickberg. Berlin.-1970.