Олоф Далін (швед. Olof von Dalin; 29 серпня, 1708 року, Вінберг — 12 серпня 1763 року, Дроттнінгхольм) — шведський поет, історик і критик.

Олоф Далін
швед. Olof von Dalin
Olov von Dalin, 1708-1763 (Johan Joachim Streng) - Nationalmuseum - 39763.tif
Народився 29 серпня 1708(1708-08-29)[1][2][…]
Vinberg parishd, Швеція[4][1][2]
Помер 12 серпня 1763(1763-08-12)[1][5][…] (54 роки)
Дроттнінггольм, Екере, лен Стокгольм, Швеція[1]
Поховання
Країна Flag of Sweden.svg Швеція[7]
Діяльність поет, письменник, історик, літературний критик, митець
Знання мов шведська[8]
Членство Шведська королівська академія наук і Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Magnum opus Svea Rikes Historia Ifrån dess begynnelse till wåra tiderd
Посада royal librariand, kancellirådd і Rikshistoriografd

БіографіяРедагувати

Олоф Далін народився 29 серпня 1708 року у Вінбері. Батьки: вікарій Йонас Далін і Маргарет Бригіта. Батько помер в 1709 році. Вітчим піклувався про майбутнє Олофа. Юнак спочатку отримав домашню освіту. А від 27 жовтня 1721 Олоф Далін — студент у Лунді. Від 1727 року працював у Стокгольмі чиновником в Національному архіві, реєстратором експедицій, в тому числі брав участь у військовій експедиції 1735 року. З 10 жовтня 1737 року працював бібліотекарем. Від 1 червня 1739 року до серпня 1740 року був у закордонному відрядженні. Був призначений учителем до кронпринца Густава і королівським історіографом. Олоф користувався великою повагою при дворі, мав значний вплив. Після короткої опали був зроблений гофканцлером. Даліна більше цінували, як історика.

ТворчістьРедагувати

Олоф Далін був головним представником раннього Просвітництва. Свою естетичну програму поет сформулював у творі «Короткі зауваження з приводу шведського поетичного мистецтва нашого часу», надрукованому в 1755 році, але аналізуючому тридцяті роки. Він висловив погляди, близькі Ніколя Буало. Далін вважав, що скіфи, предки шведів, успадкували мистецтво поезії від древніх греків. Проте він не захоплювався «нецивілізованим минулим» і вважав Середні віки «варварським» часом панування монахів, епохою невігластва. Закликав усвідомити високе покликання поета просвітницької доби і писав про необхідність збереження високих ідеалів правдивості мистецтва, чистоти і краси стилю. Далін видавав щотижневу газету «Шведський Аргус» («Then Swenska Argus», 1732—1934) за зразком журналу «Спектатор» і цим набув популярності. Йому було доручено написати історію Швеції, і О.Далін над цим працював, але смерть перешкодила йому довести задумане до кінця. Його історія Швеції була переведена і на російську мову (О. Далин, «Історія Шведської держави», переклад з німецької здійснив Г. Цебріков, Спб., 1805-7). Як поет Далін перебував спочатку під впливом французьких класиків («Брюнхильда» / «Brynhilda», 1738, і «Шведська свобода» / «Svenska Friheten», 1742), але потім став справжнім національним шведським поетом — попередником Бельмана, Франсена і Дальгрена. Були популярними його дотепні і веселі народні пісні.

Погляд на історіюРедагувати

Традиції Свіфтовської прози Далін продовжив у «Сазі про кобилу» (1740), де історія Швеції представлена у вигляді розповіді про долю коня, який переходить від одного господаря до іншого. Ця алегорична історія написана простою мовою, у ній багато народних легенд і традиційних символів. «Сага про кобилу», так само як і написана на офіційне замовлення «Історія шведської держави» (1747—1762 рр.), стверджувала новий, раціоналістичний погляд на історію. В ній автор багато в чому відійшов від своїх попередніх поглядів на походження скандинавів.

«Головне значення Даліна в тому, що він сприяв розвитку шведської літературної мови і підготував шлях освітнім ідеям, зміцненню яких допомогли інші видатні письменники цієї епохи».[9]

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати