Відкрити головне меню

Дроттнінггольм (швед. Drottningholm) — палацово-парковий комплекс у Швеції на захід від столиці Стокгольма.

Дроттнінггольм
Дроттнінггольм, фасад на озеро
Дроттнінггольм, фасад на озеро
59°19′18″ пн. ш. 17°53′10″ сх. д. / 59.32167° пн. ш. 17.88611° сх. д. / 59.32167; 17.88611Координати: 59°19′18″ пн. ш. 17°53′10″ сх. д. / 59.32167° пн. ш. 17.88611° сх. д. / 59.32167; 17.88611
Країна Швеція Швеція
Місто Стокгольм
Тип королівський палац[d]
архітектурний ансамбль[1]
музей
пам'ятка
позначення спадщини[d] і культурна власність
Тип будівлі палац
Стиль бароко, шинуазрі, класицизм
Автор проекту Нікодемус Тессін Старший та його син Тессін Молодший
Будівельник Нікодемус Тессін Старший
Архітектор Нікодемус Тессін старший
Засновник королі Швеції
Перша згадка 16 століття
Дата заснування 1699[1]
Будівництво 1662 р. (проект)—реставрації у 20 ст.
Основні дати:
1663–1683, облаштування інтер'єрів у 17—18 ст.
Будівлі:
палац, сад бароко, пейзажний парк, китайський павільйон, оранжерея, оперний театр, комплекс «китайське село»
Відомі мешканці королі Швеції
Статус  Культурне надбання Швеції
Стан задовільний

Дроттнінггольм. Карта розташування: Швеція
Дроттнінггольм
Дроттнінггольм
Дроттнінггольм (Швеція)
Дроттнінггольм у Вікісховищі?

НазваРедагувати

 
Король Юган ІІІ Шведський (1537–1592)

Шведський король Юган ІІІ подарував своїй дружині Катерині Ягеллонці острівець на озері Лувен, де згодом побудували невеликий замок. Так за острівцем закріпилася назва Дроттнінггольм — «острів королеви».


ІсторіяРедагувати

Спроектований у 1662 р. Нікодемусом Тессін-старшим по замовленню вдови Карл Х Гедвіги Елеонори. Побудований сином Нікодемуса.

Нікодемус разом з сином, орієнтуючись на французські зразки, створили в палаці садок у стилі бароко..

З 1777 р. з північної сторони до палацу був приєднаний англійський ландшафтний парк.

З 1750 р. - палац перебудовано за ініціативою Карла Харлемана для королеви Ловіси (Луїзи) Ульріки - сестри Фрідріх ІІ Пруський. Тоді у палаці з'явилися: парадні схходи, галерея й розкішна спочивальня королеви.

Замок відкритий для відвідувачів, крім південного крила, де з 1981 р. проживає королівська сім'я [1]

МаршрутРедагувати

Щоб потрапити до палацу, найкраще вибрати водний маршрут. Одночасно можна помилуватися краєвидами. Сам острів Ловьон давно зєднаний мостом з міським районом Бромма (Broomma). Влітку щогодини від причалу Клара Меларстранд відходять катери, які курсують між містом і палацом. Потрапити до палацу, найкраще водним маршрутом, одночасно можна помилуватися краєвидами. Сам острів Ловьон давно зєднаний мостом з міським районом Бромма (Broomma). Влітку щогодини від причалу Клара Меларстранд відходять катери, які курсують між містом і палацом.

РозташуванняРедагувати

Дроттнінггольм розташований на острові посеред озера на захід від міста Стокгольм.

Архітектори і стиліРедагувати

У 1662 р замок 16 століття Дроттнінггольм постраждав від пожежі. Нова королева, яка успадкувала замок, замовила новий проект і вже у 1663 р. розпочалися реконструкції і будівництво. Наявність прекрасного архітектора при шведському дворі обумовила виникнення елегантного палацового комплексу у формах стриманого північного бароко. Автор проекту і будівничий — Нікодемус Тессін Старший (16151681). Палац створювали з оглядкою на Версаль, але запозичили ідею, а не форми, і відмовились від гігантоманії французького зразка. Також, палац створено без фортечних укріплень і бастіонів, бо води озера самі слугували природною перешкодою. До того ж військова могутність Швеції 17 століття, велика боєздатність її армій і флоту давали упевненість в непереможності держави, що успішно воювала на європейському континенті.

Добудови у 18 столітті збільшили кількість стилів — тут є споруди та інтер'єри в стилях бароко, рококо, шинуазрі, класицизм.

XVIII століттяРедагувати

 
Палац Дроттнінггольм, гравюра до 1710 року.

По смерті Тессіна Старшого справу успадкував його син. Велична заміська резиденція викликала заздрість. Серед тих, хто мимоволі визнавали велич шведської держави — гетьман Іван Мазепа і російський цар Петро І. Російський цар, що перехопив військову вдачу у короля Швеції Карла ХІІ, почав потроху запрошувати до Московії і шведських офіцерів, і архітекторів, і фахівців різних галузей. Так, замову на проекти забудови Василівського острову в Петербурзі отримав Тессін Молодший. А доброго фортифікатора і архітектора Доменіко Трезіні, що працював на шведів, вдалося перетягти в Петербург. Він працюватиме там до смерті, на відміну від Тессіна Молодшого, що проект прислав, але працював переважно у Швеції.

У 1744 р. принцеса Луїза Ульріка Прусська отримала Дроттнінггольм як весільний подарунок. Вона стала дружиною спадкоємця престолу Адольфа Фредріка. Луїза Ульрика і наказала створити нові інтер'єри в стилі рококо, а також палацовий театр.

Наприкінці 18 століття на хвилі моди з північного боку ансамблю був розпланований пейзажний парк англійського зразка.

Занепад і відновленняРедагувати

В 19 столітті палацовий комплекс практично не використовувався і потроху занепадав. Реставраційні роботи розпочали лише у 1907 р. Ансамбль і зараз — резиденція королівської родини.

Комплекс «Китайське село»Редагувати

 
Напівротонда Китайського павільйону

Серед перлин паркових споруд — «Китайське село». Це данина модним захопленням китайською екзотикою — шинуазрі. Серед найцікавіших споруд — Китайський павільйон, створений у 1769 р. Китайський будиночок в Дроттнінггольмі за поземним планом побудовано на зразок Колежу чотирьох націй 17 століття в Парижі (арх. Луї Лево) — центральна частина, заокруглені галереї, бічні павільйони. Але всі розміри втратили велич, а декор — вільна фантазія на китайську тему, як її розуміли у Західній Європі. У 1989–1996 рр. китайський павільйон реставровано і відкрито для відвідин туристів влітку (з травня по вересень).

Оперний театрРедагувати

 
Головний фасад театру, 2002 рік.

Театральна споруда в стилі бароко виникла тут ще за часів Тессінів. Але театр згорів у 1762 р. Нова кам'яна споруда театру закінчена у 1766 р. в надзвичайно спрощених формах класицизму. На відміну від аскетичних фасадів, театр зберіг розкішне вбрання, театральні декорації 18 століття і навіть машинерію доби бароко — устрій для відтворення грому, механічний водоспад, комплекс театральних декорацій та механізм для їх змін. Театр практично використовується за відповідним призначенням і досі, оперні вистави і концерти йдуть у автентичному виконанні. Записи цих опер оприлюднені на грамплатівках та дисках.

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Roosval J., Swedish art, Princeton, 1932
  • Научный каталог. «Архитектурная графика России. Первая половина 18 века», Л, «Искусство», 1981

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати