Фіксап
Фіксап (або фікс-ап; англ. fix-up або fixup) — це роман, створений із кількох коротких художніх оповідань, які могли або не були спочатку пов’язані або опубліковані раніше. Оповідання можуть бути відредаговані для узгодженості, а іноді для нового твору пишуть новий зв'язуючий матеріал, наприклад, вставну історія або іншу проміжну оповідь. Термін був введений письменником-фантастом А. Е. ван Фогтом[1], який опублікував кілька власних збірок, зокрема «Подорож космічного Бігля»[2], але практика (якщо не термін) існує і поза науковою фантастикою. Використання терміну в науково-фантастичній критиці було популяризовано першим виданням Енциклопедії наукової фантастики 1979 року під редакцією Пітера Ніколлса, який приписує ван Фогту створення терміну[3][4]. Назва "фіксап" походить від змін, які автору необхідно внести в оригінальні тексти, щоб вони поєднувалися між собою, як у романі. Передбачення подій з наступних історій може бути вмонтоване в ранній розділ фіквелу, а розвиток персонажів може перемежовуватися впродовж усієї книги. Суперечності та невідповідності між епізодами зазвичай опрацьовуються.
Деякі фіксапи у своїй остаточній формі є радше циклом оповідань або композиційним романом, аніж традиційним романом з однією головною сюжетною лінією. Прикладами є «Марсіанські хроніки » Рея Бредбері та « Я, робот » Айзека Азімова, обидва з яких читаються як низка оповідань, які читаються як серія оповідань, що можуть мати спільні сюжетні лінії та персонажів, але все одно діють як самостійні історії[5]. На відміну від них, «Збройові магазини Ішера » ван Фоґта побудовані як суцільний роман, хоча в ньому використано матеріал з трьох попередніх оповідань ван Фоґта.
Фіксапи стала загальноприйнятою практикою в американському книговиданні в 1950-х роках, коли наукова фантастика та фентезі, які раніше публікувалися переважно в журналах, почали все частіше з'являтися у вигляді книжок. На ринок вийшли такі великі книжкові видавництва, як Doubleday і Simon & Schuster, що значно збільшило попит на фантастику. Автори створювали нові рукописи зі старих історій, щоб продати їх видавцям. Алгіс Будріс у 1965 році описав фікшн як наслідок браку хорошої пропозиції в "погані для якості роки" середини 1950-х, хоча й навів «Марсіанські хроніки» та «Місто Кліффорда Д. Сімака» як винятки[6].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Weinberg, Robert (1980). A.E. van Vogt. Icshi.net (interview). Isaac Walwyn. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 27 грудня 2016.
- ↑ Liptak, Andrew (5 серпня 2013). A.E. van Vogt and the fix-up novel. Kirkus Reviews.
- ↑ Nicholls, Peter; Clute, John (1999). New Encyclopedia of Science Fiction. London, UK: Orbit. с. 432. ISBN 1-85723-897-4.
- ↑ Fixup. Encyclopedia of Science Fiction (вид. Third).
- ↑ Luscher, Robert M. (2012). The American short-story cycle. У Bendixen, Alfred (ред.). A Companion to the American Novel. Blackwell Companions to Literature and Culture. Т. 80. John Wiley & Sons. с. 370. ISBN 9781405101196.
- ↑ Budrys, Algis (October 1965). Galaxy Bookshelf. Galaxy Science Fiction. с. 142—150.