Фідровський Василь Михайлович
| Фідровський Василь Михайлович | |
|---|---|
| Народився | 1882 Балта, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер | 17 вересня 1937 |
| Країна |  Російська імперія →  СРСР |
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Київського університету[d] |
| Заклад | Миколаївський інститут народної освіти, Дніпропетровський інститут соціального виховання |
| Посада | ректор |
Васи́ль Миха́йлович Фідро́вський народився 1882 року в Балті сучасної Одеської області у багатодітній родині лікаря.
Життєпис
ред.1907 року закінчив історико-філологічний факультет університету Святого Володимира.
Спочатку працював в учительському інституті в Юр'єві (Тарту). В роки Першої світової війни заклад було евакуйовано на південь України, Фідровський і інститут опинилися спочатку в Херсоні, потім у Миколаєві, де й очолив з 1921 року інститут народної освіти. У 1926 році вийшов з друку краєзнавчий збірник «Миколаївщина» за його авторства і редакції, вийшли друком перша (1927) та друга (1930) книги наукових записок.
Очолював комісію для вивчення історії революційних подій у краї. До науково-дослідної роботи залучав молодих науковців та студентів. Створив і керував на громадських засадах музеєм революції, при якому відкрили бібліотеку-читальню. Вийшли друком великі колективні розробки за редакції професора Фідровського «Сторінки боротьби», «1905 рік на Миколаївщині», «Жовтень на Миколаївщині», «Наваль у 1905 році», путівник по музею.
У 1929 році переведений на посаду ректора Дніпропетровського інституту соціального виховання, водночас викладав у Вищій сільськогосподарській школі, завідував кафедрою Дніпропетровського державного університету. У жовтні 1933 року, відразу після усунення Д. І. Яворницького з посади директора Дніпропетровського історичного музею, був назначений на його посаду.
В часі масових комуністичних репресій 3 липня 1937 року заарештований, пізніше заслали до спецтабору його дружину. За міфічну належність до троцькістсько-зінов'євської терористичної організації на Дніпропетровщині (листувався 1927 року з Троцьким) його було засуджено 16 вересня 1937 року до розстрілу, 17 вересня вирок виконано.
27 липня 1957 року Військова колегія Верховного суду СРСР переглянула справу Фідровського і реабілітувала його через відсутність складу злочину.