Фіа́кр (фр. fiacre) — найчастіше найманий міський кінний екіпаж[1], який використовували в країнах Західної Європи як таксі до розповсюдження трамвая та автомобіля.

Фіакр на вулицях Відня

Походження назви

ред.

Слово «фіакр» походить від назви готелю «Hôtel de Saint Fiacre» («Готель святого Фіакра») на вулиці Сен-Мартен[fr] в Парижі. Навпроти цього готелю в 1640 році відкрився заклад Ніколя Соважа для винаймання карет по годинах і поденно. Справа Соважа пішла так добре, що скоро у нього з'явилося чимало конкурентів; число фіакрів розмножилися, поліції довелося видавати для них особливі регламенти, а з їх власників стали стягувати певні особливі податки.

У Львові, скажімо, функції таксі виконували фіакри, а функції сьогоднішнього автобуса — омнібуси. Проте заможніші містяни й надалі послуговувалися фіа­крами[2].

У польських джерелах повідомляється, що в австрійській Польщі[pl] (куди входила територія сучасних Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей) словом fiakier називали той самий тип екіпажа, який в російській і прусській[pl] Польщі був відомий як dorożka[3].

Сьогодення

ред.

У наш час фіакри використовуються як засоби пересування при проведенні екскурсій для туристів, які подорожують в західноєвропейські країни як елемент відтворення епохи XVIII-XIX століть.[прояснити]

Особливо славиться кінними екіпажами столиця Австрії — Відень.

Галерея

ред.

Коментарі

ред.
  1. Із довіль­ним маршрутом руху на вимогу па­сажирів
  2. «До Стрийського пар­ку зазвичай їхали фіакром, а до Єзуїтського саду йшли піш­ки», — написав Станіслав Лем у своєму автобіографічному ро­мані «Високий замок»
  3. Nowa encyklopedia powszechna PWN. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1995. — Т. 2, D-H. — С. 108. — ISBN 83-01-11965-9. (пол.)

Посилання

ред.