Фудзівара но Іетака
Фудзівара но Іетака (1158 — між 1520 та 1524) — середньовічний державний діяч, поет періоду Камакура. Мав поетичне прізвисько Дзюнії Іетака. Один з «Нових Тридцяти шести безсмертних поетів».
| Фудзівара но Іетака | |
|---|---|
| 藤原 家隆 | |
 | |
| Народився |
1158 Кіото |
| Помер |
5 травня 1237 Осака |
| Підданство | Японія |
| Діяльність | поет, письменник |
| Відомий завдяки | поет |
| Знання мов | японська |
| Посада | санґі |
| Рід | Північні Фудзівара |
| Батько | Фудзівара но Міцутака |
| Мати | донька Фудзівара но Санекане |
| У шлюбі з | донька Фудзівара но Саданага |
| Діти | 6 синів і 2 доньки |
Життєпис ред.
Походив з аристократичного роду Північних Фудзівара, гілки клану Фудзівара. Син Фудзівара но Міцутаки, середнього державного радника, і доньки Фудзівара но Санекане. Народився у 1158 році. Здобув гарну освіту, особливо в галузі літератури, оскільки його батько й дід славилися захопленням поезією і прозою.
1175 року розпочав службу при імператорському дворі. 1177 року стає дзідзю (на кшталт камергера — слуги імператора) у Відомстві прислуги. Того ж року призначено заступником губернатора провінції Ава на о. Сікоку, а невдовзі — губернатором (камі) провінції Еттю.
1193 року йде з посади дзідзю, отримавши старший п'ятий ранг. 1201 року йому надано молодший четвертий ранг. 1206 року Фудзівара но Іетака призначено міністром Двору. На цій посаді перебував до 1226 року, коли пішов у відставку, отримавши старший третій ранг. 1235 року надано молодший другий ранг й посаду асоційованого державного радника. Наприкінці життя Іетака прийняв постриг і провів кілька років у храмі Теннодзі (на території сучасної Осаки), але до самої смерті не переставав писати вірші. Помер 1237 року.
Творчість ред.
Належав до поетичної школі Мікохідарі, був учнем відомого поета Фудзівара но Тосінарі. Дружні стосунки пов'язували Іетаку з Фудзівара но Тейка, Фудзівара но Мотоіе, Мінамото но Іенага і іншими видатними поетами того часу. Для його поезії характерні витонченість і незвичайна свіжість сприйняття, твори приваблюють простотою і щирістю. Він брав активну участь у поетичних змаганнях, зокрема 1091—1094 років («Роппякубан») і 1201—202 років (турнір «Сенго-хякубан утаавасе»), де змагалися школи Рокудзьо і Мікохідарі.
Вірші Фудзівара но Іетаки увійшли до його власної антології «Міні-сю», а також 280 віршів увійшло до імператорських поетичних збірок, насамперед «Сендзай вака-сю», «Сінто кусен вака-сю» (47 віршів), «Хякунін іс-сю».
Спільно з іншим відомим поетом Фудзівара но Тейка на замовлення екс-імператора Ґо-Тоби розпочав роботу над створенням поетичної антології «Сін кокін вака-сю» («Нова збірка старих і нових японських пісень»), яку було завершено 1205 року.
Джерела ред.
- Brower, Robert H. (1972). «Ex-Emperor Go-Toba's Secret Teachings: Go-Toba no in Gokuden». Harvard Journal of Asiatic Studies. 32: 13. Archived from the original on 2016-03-03.
- Joshua S. Mostow: Pictures of the Heart. The Hyakunin Isshu in Word and Image. University of Hawaiʻi Press, 1996, ISBN 0-8248-1705-2, S. 430
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фудзівара но Іетака |