Фрідріх-Вільгельм Дернен

Фрідріх-Вільгельм Дернен (нім. Friedrich-Wilhelm Dernen; 15 лютого 1884, Кельн15 лютого 1967, Бад-Гомбург) — німецький офіцер, генерал-майор резерву вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite і Німецького хреста в золоті.

Фрідріх-Вільгельм Дернен
нім. Friedrich-Wilhelm Dernen
WilliDernen.jpg
Народився 15 лютого 1884(1884-02-15)
Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія
Помер 15 лютого 1967(1967-02-15) (83 роки)
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна
Військове звання WMacht H OF6 GenMaj h 1935-1945.svg Генерал-майор
Нагороди
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Церінгенського лева
Орден дому Гогенцоллернів
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

БіографіяРедагувати

1 жовтня 1907 року поступив на службу однорічним добровольцем в 110-й гренадерський полк. 30 вересня 1908 року відправлений у резерв. 6 серпня 1914 року призваний на службу і призначений командиром взводу 110-го гренадерського полку. Учасник Першої світової війни на Західному фронті. З березня 1915 року — командир роти свого полку. 6 грудня 1918 року звільнений у відставку.

Після війни працював комерційним співробітником BASF. З 19 серпня по 15 вересня 1935 року проходив резервні курси командира роти у батальйонному штабі 26-го піхотного полку, 1 січня 1936 року призначений у резерв полку.

2 вересня 1939 року призваний на службу в штаб 15-го запасного піхотного полку. З 5 жовтня 1939 року — командир 3-го батальйону 36-го піхотного полку. 29 січня 1940 року захворів і відправлений на лікування, потім у 88-й запасний піхотний батальйон, з 11 квітня 1940 року — командир батальйону. З 12 червня 1940 року — командир 1-го батальйону 550-го піхотного полку. З 1 серпня 1940 року — директор тренувальних курсів дивізії №159. З 15 жовтня 1940 року — командир 3-го батальйону 36-го піхотного полку. 17 січня 1942 року знову захворів у був відправлений на лікування, потім — у резерв. З 11 травня 1942 року — командир 9-го запасного піхотного батальйону, з 27 вересня 1942 року — 9-го запасного гренадерського полку. З 16 березня 1943 року — в штабі 90-ї панцергренадерської дивізії і командир фортечної бригади «Сардинія». 16 серпня 1943 року відправлений у резерв ОКГ і відряджений до командувача військами в Бельгії-Північній Франції для використання в якості польового коменданта. З 7 грудня 1943 року — польовий комендант Мон-де-Марсан. 8 лютого 1944 року відряджений до командувача групою армій «G» для використання в якості польового коменданта. З 19 лютого 1944 року — комендант 563-ї польової комендатури і, одночасно, бойовий комендант Монпельє. З 19 жовтня 1944 року — командир 159-ї піхотної дивізії. 11 грудня 1944 року відправлений у резерв ОКГ. 17 січня 1945 року призначений комендантом фортеці Ольмюц, проте через хворобу не зміг прийняти командування і 25 січня госпіталізований. У вересні 1945 року взятий в американський полон. В лютому 1948 року звільнений.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 1: A–G. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S. 297–299.
  • Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band I: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 221–222.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати