Відкрити головне меню

Фрідель Рауш (нім. Friedel Rausch, 27 лютого 1940, Дуйсбург — 18 листопада 2017, Ор) — німецький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Фрідель Рауш
Friedel Rausch (1979).jpg
Фрідель Рауш у 1979 році
Особові дані
Народження 27 лютого 1940(1940-02-27)
  Дуйсбург, Третій Рейх
Смерть 18 листопада 2017(2017-11-18) (77 років)
  Хорв, Швейцарія
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1957–1962 Німеччина «Майдеріхер» 111 (2)
1962–1971 Німеччина «Шальке 04» 195 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1971–1976 Німеччина «Шальке 04» (помічник)
1976–1977 Німеччина «Шальке 04»
1979–1980 Німеччина «Айнтрахт»
1980–1982 Туреччина «Фенербахче»
1982–1983 Нідерланди МВВ Мастрихт
1983–1985 Греція «Іракліс»
1985–1992 Швейцарія «Люцерн»
1992–1993 Швейцарія «Базель»
1993–1996 Німеччина «Кайзерслаутерн»
1996–1997 Австрія ЛАСК (Лінц)
1998 Німеччина «Боруссія» (М)
1998–2000 Німеччина «Нюрнберг»
2001 Німеччина «Айнтрахт»
2004–2006 Швейцарія «Люцерн» (техдир.)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єраРедагувати

У дорослому футболі дебютував 1957 року виступами за команду «Майдеріхера» (зараз «Дуйсбург»), в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 111 матчах Оберліги-Вест, вищого дивізіону цього регіону Німеччини до появи загальнонімецької Бундесліги у 1963 році.

1962 року перейшов до клубу «Шальке 04», який у наступному році став одним із співзасновників Бундесліги, де Рауш з клубом і дебютував у дебютному сезоні 1963/64. Першим серйозним трофеєм для Фріделя став Кубок Альп, який він виграв з клубом у 1968 році. У наступному році Рауш став фіналістом кубка Німеччини, де в кінцевому підсумку «Баварія» з рахунком 2:1 здобула трофей. Проте оскільки баварці також стали чемпіонами ФРН, «Шальке» було дозволено брати участь у Кубку володарів кубків Європи. Там «гірники» бути зупинені лише у півфіналі «Манчестер Сіті».

Після сезону 1970/71 Рауш закінчив свою професійну кар'єру футболіста. Його остання гра відбулась у 32-му турі проти «Кікерса» (Оффенбах).

Рауш відомий тим, що під час футбольного матчу поліцейська собака вкусила його в ногу. Сталося це 6 вересня 1969 року в Рурському дербі під час того, як поліція усмиряла уболівальників, що вибігли на поле. Клубний лікар зробив Раушу щеплення від правця, а сам футболіст в результаті дограв матч до кінця. Пізніше керівництво дортмундської «Боруссії» принесло Раушу вибачення і виплатило компенсацію в розмірі 500 марок[1].

Кар'єра тренераРедагувати

Після закінчення кар'єри гравця Рауш став тренером, почавши зі своїм колишнім клубом, «Шальке 04». Спочатку Рауш був тренером молодіжної команди, потім помічником головного тренера Макса Меркеля у головній команді. У березні 1976 року він був призначений головним тренером «Шальке» і привів команду до срібних медалей Бундесліги в сезоні 1976/77. У грудні 1977 року Рауш покинув «Шальке».

У січні 1979 року почався перший з двох періодів роботи з франкфуртським «Айнтрахтом», з яким він виграв Кубок УЄФА у 1980 році.

Після цього успіху пішли невдалі роки роботи в турецькому «Фенербахче», нідерландському МВВ Мастрихт та грецькому «Іраклісі».

1985 року Рауш став головним тренером швейцарського «Люцерна». Разом з цим клубом він став чемпіоном Швейцарії у 1989 році і володарем Кубку Швейцарії у 1992 року.

Після року роботи в «Базелі» Рауш повернувся на батьківщину і очолив «Кайзерслаутерн» в 1993 році. Разом з «червоними дияволами» він став віце-чемпіоном Німеччини в сезоні 1993/94 і посів четверте місце у сезоні 1994/95. Після цього лідери команди Чіріако Сфорца та Штефан Кунц покинули клуб, а за дев'ять турів до закінчення сезону 1995/96 і вильоту «Кайзерслаутерна» у Другу Бундеслігу Рауша звільнили.

Після цього він працював у ЛАСКу, менхенгладбахській «Боруссії» та «Нюрнберзі». У квітні 2001 року він знову став головним тренером франкфуртського «Айнтрахта», однак не зумів врятувати клуб від вильоту у Другу Бундеслігу.

З березня 2004 року по 2006 рік Рауш працював спортивним директором в «Люцерні».

Особисте життяРедагувати

Фрідель Рауш був одружений на Марлізі, мав двох синів і четверо онуків, жив у швейцарському Хорві[2]. Він двічі переносив серцевий напад і емболію легеневої артерії. В кінці березня 2006 року у Рауша був діагностований рак шкіри[3].

Фрідель Рауш помер 18 листопада 2017 року від серцевої недостатності[4].

Титули і досягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Als ein Hund Friedel Rausch in den Hintern biss
  2. Friedel Rausch: Ein Kind der Bundesliga wird 70, fussball24.de vom 27. Februar 2010 (abgerufen am 18. August 2011)
  3. Friedel Rausch ist nur noch stolzer Großvater[недоступне посилання з травень 2019], fnp.de vom 26. Februar 2010 (abgerufen am 18. August 2011)
  4. Krütli, Albert (18 November 2017). FCL trauert um Meistertrainer Friedel Rausch. Luzerner Zeitung (German). Процитовано 18 November 2017. 

ПосиланняРедагувати