Вікіпедія

Френк Стаут

Френк Моксон Стаут (англ. Frank Moxon Stout; 21 лютого 1877(1877лютого21), Глостер, Глостершир, Англія, Велика Британія — 30 травня 1926, Сторрингтон, Сассекс, Англія, Велика Британія) — британський регбіст і військовий діяч.

Френк Стаут
Загальна інформація
Громадянство  Сполучене Королівство
Народження 21 лютого 1877(1877-02-21)
Глостер, Англія, Сполучене Королівство
Смерть 30 травня 1926(1926-05-30) (49 років)
Storringtond, Storrington and Sullingtond, Горшем, Західний Сассекс, Англія, Велика Британія
Спорт
Вид спорту футбол
Команда Barbarian FCd, Збірна Англії з регбі, Gloucester Rugbyd і British & Irish Lionsd
Участь і здобутки

Народився у 1877 році в Англії. Він зробив успішну кар'єру в спорті, граючи за різні регбійні команди разом зі своїм братом Персі, а також представляючи збірну Англії з регбі на міжнародному рівні, зокрема як капітан. Після початку Першої світової війни вступив до Британської армії. За припинення спроби ворожого наступу його нагороджено Військовим хрестом. Після закінчення війни залишився в Армії, дійшовши до звання капітана. Згодом вийшов у відставку з військової служби через інвалідність й оселився у свого брата. Френк Стаут помер 1926 року в Англії.

Біографія ред.

Спортивна кар'єра ред.

Народився 21 лютого 1877 року в англійському Глостері в родині весляра Вільяма Стаута[en] та Емми Едкок. У нього був старший брат Персі. Разом вони здобули освіту у Крипт-школі[en], де були членами футбольної асоціації[1].

У віці 18 років, під час сезону 1895—1896 років, Френк з братом почали грати за «Глостер»[1][2], ставши першими гравцями, які представили клуб на міжнародному рівні[3]. Вперше за збірну Англії Френк зіграв на Кубку домашніх націй 1897 року, у виїзному матчі проти Уельсу. Англія програла з рахунком 11-0[4], але Стаут повернувся в команду на другий матч проти Ірландії, який також закінчився поразкою з рахунком 13:9[5]. На сезон 1897 року Стаут увійшов до гастрольної команди «Барбаріанс», став незабаром членом комітету клубу[6].

Попри те, що Стаут не увійшов до команди переможців, він взяв участь у всіх трьох матчах Кубка домашніх націй 1898: проти Ірландії (6:9)[7], Шотландії (3:3)[8] й Уельсу (14:7)[9]. Френк виступив з Персі на грі з Шотландією, яка стала першим їхнім матчем на міжнародному рівні, а у грі з Уельсом брати зробили спроби[en]. Наступного разу таке вдалося повторити на Кубку п'яти націй 1933 братам Рорі[en] та Тоні Андервудам[en][10].

На Кубку домашніх націй 1899 року Стаут зіграв лише в останніх двох матчах з трьох, всі з яких збірна Англія програла: з Ірландією з рахунком 6:0[11] і з Шотландією — 0:5[12].

У 1899 році Стаут приєднався до команди «Британські леви» у їхньому першому офіційному турі Австралією[13]. Стаут зіграв у всіх 21 матчах туру, загалом зробивши чотири спроби[14].

Після того, як перший матч був програний з рахунком 3:13, капітан команди Меттью Муллінью[en] усунувся від подальшої гри, і Стаут замінив його на поле[15][16], після чого гра почала покращуватися, і три останні матчі закінчилися перемогою з рахунком 3:1[17][18]. Тим часом Френк завжди був форвардом, а Персі — грав у центрі[19].

Після повернення в Англію, Стаут не вступив до збірної, попри гру «Барбаріанс» на різдвяному турі 1899 року в Уельсі[20]. Після цього Стаут залишив «Глостер» і перейшов у «Ричмонд». Для фінальної гри на Кубку домашніх націй 1903 року його обрано до збірної, проте вона втратила Кубок Калькутти, якій відійшов до Шотландії. Перед початком наступного сезону Стауту запропонували місце у другому для нього турі «Британських левів», цього разу у Південній Африці. Стаут зіграв у всіх трьох матчах проти збірної Південної Африки, результатом яких стали дві нічиї й одна поразка[21].

Повернувшись до Великої Британії, Стаута не тільки обрали для участі у Кубку домашніх націй 1904 року, але й він отримав капітанську пов'язку. Матч проти Уельсу закінчився нічиєю[22], і хоча Стаут зіграв у двох матчах у решті турніру: проти Ірландії та Шотландії, капітаном став Джон Деніелл[en][23][24]. Кінцем кар'єри за збірну Англії став Кубок домашніх націй 1905, на якому капітан Стаут привів країну до трьох поразок[25][26][27]. Усього за Англію Стаут зіграв у 14 матчах[28].

Водночас Стаут входив до новоствореної команди «Глостер Сіті», виступаючи за неї разом зі своїми двома братами. Він з'явився у 34 матчах, забивши лише один гол у період з 1893 до 1895 рік[29]. Граючи за «Глостер» з 1895 до 1907 рік, Френк взяв участь у 105 матчах[30].

На Першій світовій війні ред.

Після початку Першої світової війни Френк разом з Персі вступили в Британську армію, і 7 вересня 1914 року вони отримали звання другий лейтенант[31][32].

Спочатку Френк служив у 20-му гусарському полку, а потім у кулеметному корпусі[1]. Якось, побачивши ворога поруч з британськими позиціями, Стаут разом з капралом Дж. Тестером і легким кулеметом вирушив у кінець траншеї. Вони встановили кулемет у верхній частині траншеї, а потім капрал Тестер, стоячи на плечах Стаута, відкрив вогонь по супротивнику, який знаходився на відстані від 30 до 40 метрів. Під шквальним вогнем супротивника Тестер і Стаут мінялися місцями, не припиняючи атаки. Наступного дня у їхньої позиції було виявлено чотирнадцять трупів противника[33]. За ці дії Стаута нагороджено Воєнним хрестом[34][35].

У серпні 1918 року Френку надано звання лейтенанта[36]. Пізніше став капітаном[33] і прослужив до 1921 року[37].

Подальше життя ред.

На війні Френк отримав важкі поранення і залишився інвалідом на все життя. На деякий час він переїхав до свого брата до Каїра, але пізніше повернувся до Англії. Френк Стаут помер 30 травня 1926 року у Сторрингтоні[en] у Суссексі[1].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Frank Stout. Profile. Gloucester Rugby Heritage. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 грудня 2014.
  2. ↑ Frank Stout. Gloucester Rugby Heritage. 28 серпня 2008. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  3. ↑ The History of Gloucester RFC (PDF). sportcentric.com. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 7 грудня 2014.
  4. ↑ Home Nations - 9 January 1897. Wales 11 - 0 England. ESPN Scrum.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 7 грудня 2014.
  5. ↑ Home Nations - 6 February 1897. Ireland 13 - England. ESPN Scrum.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 7 грудня 2014.
  6. ↑ Starmer-Smith (1977) pp231
  7. ↑ Home Nations - 5 February 1898. England 6 - 9 Ireland. ESPN Scrum.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 7 грудня 2014.
  8. ↑ Home Nations - 12 March 1898. Scotland 3 - 3 England. ESPN Scrum.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  9. ↑ Home Nations - 2 April 1898. England 14 - 7 Wales. ESPN Scrum.com. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 7 грудня 2014.
  10. ↑ Griffiths, John (2 березня 2009). Ask John: Irish club fixtures, feeding the scrum and tour sides in Wales. ESPN Scrum.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2009. Процитовано 6 грудня 2014.
  11. ↑ Home Nations - 4 February 1899. Ireland 6 - 0 England. ESPN Scrum.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 7 грудня 2014.
  12. ↑ Home Nations - 11 March 1899 . England 0 - 5 Scotland. ESPN Scrum.com. Процитовано 7 грудня 2014.
  13. ↑ THE ENGLISH FOOTBALLERS. National Library of Australia. 26 червня 1899. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 7 грудня 2014.
  14. ↑ Frank Stout player profile. Британские и ирландские львы. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  15. ↑ Little priest with a big punch. Британские и ирландские львы. 23 жовтня 2012. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  16. ↑ Rugby-British and Irish Lions captains. Reuters. 21 квітня 2009. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 7 грудня 2014.
  17. ↑ Matthew Mullineux - British Lions Captain - Australian Chaplain. National Boer War Memorial Association. 2013. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  18. ↑ Lions Tour: Captain Sam Warburton has to stand up to back row battle with Justin Tipuric et al. WalesOnline. 12 червня 2013. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 7 грудня 2014.
  19. ↑ Family affair! Vunipola brothers swap fast food for fast track in bid to rewrite England's 114-year history. The Daily Mail. 6 березня 2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.
  20. ↑ Starmer-Smith (1977) pp77
  21. ↑ Frank Stout. Match list. ESPN Scrum.com. Процитовано 7 грудня 2014.
  22. ↑ Home Nations - 9 January 1904. England 14 - 14 Wales. ESPN Scrum.com. Процитовано 7 грудня 2014.
  23. ↑ Home Nations - 13 February 1904. England 19 - 0 Ireland. ESPN Scrum.com. Процитовано 7 грудня 2014.
  24. ↑ Home Nations - 19 March 1904. Scotland 6 - 3 England. ESPN Scrum.com. Процитовано 7 грудня 2014.
  25. ↑ Home Nations - 14 January 1905. Wales 25 - 0 England. ESPN Scrum.com. Процитовано 7 грудня 2014.
  26. ↑ Home Nations - 11 February 1905. Ireland 17 - 3 England. ESPN Scrum.com. Процитовано 7 грудня 2014.
  27. ↑ Home Nations - 18 March 1905. England 0 - 8 Scotland. ESPN Scrum.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 7 грудня 2014.
  28. ↑ From “The Citizen”, a series of “Do You Know?” features on GRFC (PDF). Gloucester Rugby Heritage. 28 жовтня 1933. Архів (PDF) оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 7 грудня 2014.
  29. ↑ Clark, Timothy R.D.; Kujawa, Rob. The Complete Record of Gloucester City AFC 1883–2009. — Gloucester : Tiger Timbo Publications, 2009. — ISBN 978-0-9557425-1-4.
  30. ↑ Gloucester legends. Frank Stout (PDF). Gloucester Rugby Heritage. Архів (PDF) оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 7 грудня 2014.
  31. ↑ Brind, Chris. Percy Wyfold Stout, Died 1937, Distinguished Service Order (D.S.O). Gloucester Rugby Heritage. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.
  32. ↑ Supplement 28893, Page 7084 (PDF). The London Gazette. 7 вересня 1914. Архів (PDF) оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.
  33. ↑ а б Frank Moxon Stout, 1877-1926, Military Cross (M.C.). Gloucester Rugby Heritage. 22 червня 2010. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 грудня 2014.
  34. ↑ Issue 12916, Page 547 (PDF). The Edinburgh Gazette. 16 березня 1916. Архів (PDF) оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  35. ↑ Issue 12916, Page 547 (PDF). The Edinburgh Gazette. 16 березня 1916. Архів (PDF) оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
  36. ↑ Supplement 30840, Page 9452 (PDF). The London Gazette. Архів (PDF) оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 7 грудня 2014.
  37. ↑ Captain Frank Moxon STOUT. The National Archives. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 7 грудня 2014.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френк_Стаут&oldid=41357148