Вікіпедія

Фредерік Пікьонн

французький футболіст

Фредерік Мішель Пікьонн (фр. Frédéric Michel Piquionne; нар. 8 грудня 1978, Нумеа, Нова Каледонія) — мартинікський футболіст, нападник.

Ф
Фредерік Пікьонн
Фредерік Пікьонн
Фредерік Пікьонн
Фредерік Пікьонн (2009)
Особисті дані
Повне ім'я Фредерік Мішель Пікьонн[1]
Народження 8 грудня 1978(1978-12-08) (45 років)
  Нумеа, Нова Каледонія
Зріст 188 см
Вага 77 кг
Громадянство Франція Франція
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1996—1999 Франція «Голден Стар»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2000—2001 Франція «Нім» 8 (3)
2001—2004 Франція «Ренн» 83 (18)
2004—2007 Франція «Сент-Етьєн» 89 (23)
2007—2008 Франція «Монако» 46 (12)
2008—2010 Франція «Ліон» 19 (2)
2009—2010 → Англія «Портсмут» 34 (5)
2010—2013 Англія «Вест Гем Юнайтед» 54 (8)
2012 → Англія «Донкастер Роверз» 8 (2)
2013—2014 США «Портленд Тімберз» 24 (1)
2014—2015 Франція «Кретей» 29 (8)
2015 Індія «Мумбаї Сіті» 12 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007
2007
2012—2014 		Франція Франція Б
Франція Франція
Мартиніка Мартиніка 		1 (0)
1 (0)
9 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав за «Голден Стар» з Мартиніки, «Нім», «Ренн», «Сент-Етьєн», «Монако», «Ліон», «Портсмут», «Вест Гем Юнайтед», «Донкастер Роверз», «Портленд Тімберз» та «Мумбаї Сіті».

На міжнародному рівні грав за збірну Мартиніки. Представляв вище вказану збірну під час підготовки до Золотого кубка КОНКАКАФ 2013 й потрапив до складу команди на Кубок Карибського басейну 2012. У 2007 році провів один товариський матч за національну збірну Франції, проти Австрії.

Клубна кар'єра ред.

Перші футбольні кроки ред.

Після переїзду з Мартініки розпочав навчання в Шарантоні, але не пройшов відбі в Академію Клерфонтен. У 1995 році 17-річний Фредерік перебрався до молодіжної команди «Парижа». Після цього залишив країну-метрополію, щоб оселитися на Мартиніці, у Фор-де-Франс. Грав у футбол на аматорському рівні у Почесному дивізіоні у «Голден Стар» (Фор-де-Франс), а потім у «Моне-Бланк» (Ле-Діамон), через що змушений був працювати. Протягом трьох років займав посаду продавця взуття в магазині, розташованому в центрі Фор-де-Франса. Також провів декілька матчів за збірну Мартиніки[2].

Однак його хороші виступи спонукали його тренера Жюля Юсташа (колишнього стажера Національного футбольного інституту та професіонального футболіста) направити Пікьонна до «Німа». Клуб запросив його влітку 2000 року й запропонував перший професіональний контракт. Протягом наступного літа та після чудового сезону в Лізі 2 з «Німськими крокодилами» його помітили скаути клубу французької Ліги 1 «Ренн»[3].

Дебют у Лізі 1 ред.

У сезоні 2001/02 років дебютував у Лізі 1. Гравцем стартового складу не був, але відзначився 3-ма голами. Того ж року зіграв на Золотому кубку КОНКАКАФ 2002 року зі збірною Мартиніки.

Його наступний (2002/03) сезон під кольорами бретонського клубу приніс йому прорив. У той час як клуб перебував у нижній частині турнірної таблиці, новий тренер Вахід Халілходжич вирішує дати шанс мартинікійцю. Клуб уникнув вильоту, а Пікіонн завершив сезон із 10-ма голами.

У сезоні 2003/04 років боснійського тренера змінив Ласло Белені. Його стосунки з Фредеріком були напружені, тому гравець втрачає місце в стартовому складі. Пікіонн провів свої останні місяці в Бретані[4].

«Сент-Етьєн» ред.

 
Фредерік Пікьонн у сезоні 2004/05 років.

Влітку 2004 року Фредеріка запросив Елі Боп. Гравець підписав 5-річний контракт із «Сент-Етьєном», який щойно підвищився в класі. Завершив сезон з 11 голами, що стало його найкращим результатом у кар'єрі. «Сент-Етьєн» же фінішував на 6-му місці.

Його другий сезон (2005/06) виявився набагато складніше. Все ще залишався беззаперечним гравцем основного складу, але його гра перед воротами команд-суперниць залишала бажати кращого. Відзначився лише 6-ма голами у 34-х матчах, а клуб опинився на дні турнірної таблиці. Після провального другого сезону повернувся з метою взяти реванш в сезоні 2006/07 років, відзначився 6-ма голами і 6-ма асистами протягом першої половини сезону (він також отримав дві червоні картки і пропустив загалом чотири гри за 19 турів). Утворив результативний тандем з бразильцем Іланом.

Контракт Пікіонна з «Сент-Етьєном» діяв до червня 2009 року. Однак після вдалих виступів гим зацікавилося багато європейських клубів, у тому числі й «Ліон», який нібито обіцяв подвоїти гравцеві зарплату, що підштовхнуло його попросити про трансфер. Пропозицію ліонського клубу в розмірі 5,5 млн євро Бернар Каяццо вважав «смішною». «Лідери» відмовилися відпускати гравця до найпринциповішого суперника. Після цього Пікьонн заявив, що керівництво «Сент-Етьєна» «поводяться з ним як з рабом» (заява, про яку сам же футболіст повідомив, що шкодує, вона була висловлена ​​через гнів). Згодом «Ліон» запросив Милана Бароша й більше не бажав, щоб гравець «Сент-Етьєна» переходив до них. Однак після всього сказаного Фредерік вже не зміг повернутися до команди. Він заявив, що готовий завершити кар'єру, якщо клуб відмовиться від його трансферу[5].

 
Фредерік Пікіонн (праворуч) під час гри за «Сент-Етьєн» у 2007 році

Його візит до «Сент-Етьєна» зрештою ознаменувався сваркою з фанаткою, яка звинуватила його в зустрічі з ліонцями (у даному випадку з боку його агента). За те, що він зламав собі ніс ударом головою, гравця оштрафували на 1000 євро, а жертві присудили компенсацію в розмірі 1500 євро. Загалом, після гарного взаєморозуміння протягом перших двох років між Пікьонном і вболівльниками «Сент-Етьєна» зберігаються дуже напружені стосунки. Жителі Сент-Етьєна дорікали футболісту, за занадто зарозуміле ставлення, до чого в серпні 2008 року додалися дуже різкі зауваження в бік уболівальників та керівництва «Сент-Етьєна», зроблені в пресі напередодні дербі.

«Монако» та «Ліон» ред.

Зрештою Фредерік досяг своєї мети. 31 січня 2007 року перейшов в оренду до «Монако». Контракт передбачав опцію викупу за 6 мільйонів євро, яка автоматично активувалася у разі збереження монегасками прописки в Лізі 1. Після завершення сезону «Монако» залишився в Лізі 1. Незважаючи на невдалу гру Фредеріка, опцію активували. 10 листопада 2007 року на стадіоні «Луї II» провів свій 200-й матч у Лізі 1 у переможному (3:0) поєдинку проти «Страсбура». Однак гравець намагається відновити рівень своїх виступів у «Сент-Етьєні».

29 липня 2008 року, після товариського матчу в Аннесі, за ,75 мільйона євро проданий в «Ліон». Першим голом за нову команду відзначився у поєдинку Ліги чемпіонів проти «Фіорентини», а 6 грудня 2008 року відзначився першим голом у Лізі 1, у воротах «Нанта».Але вболівальники «Ліона» недолюблювали Фредеріка через його дуже невдалу гру та той факт, що він колишній гравець «Сент-Етьєна»[6].

12 грудня 2008 року він отримав Головний м'яч 2008 від Les Cahiers du football. Отримав особливу відзнаку за невдалий вибір кар’єри та імідж гравця-найманця[7].

«Портсмут» ред.

5 серпня 2009 року його віддали оренду на один сезон до клубу англійської Прем'єр-ліги «Портсмут»[8]. У своєму дебютному (товариському) матчі за «Помпей» проти «Рейнджерс» на Фраттон Парк відзначився двома голами й приніс перемогу своїй команді з рахунком 2:0[9]. 15 серпня 2009 року вперше вийшов у стартовому складі у програному (0:1) поєдинку першого туру Прем'єр-ліги проти «Фулгема». Першим голом за команду відзначився 25 серпня 2009 року в переможному (4:1) поєдинку Кубку Ліги проти «Герефорд Юнайтед»[10]. Чотири дні по тому відзначився своїм першим голом у переможному (4:0) поєдинку Прем'єр-ліги проти «Віган Атлетік»[11]. Відзначився 11-ма голами у всіх турнірах під час перебування в «Портсмуті», в тому числі й двома голами у Кубку Англії проти «Бірмінгем Сіті», завдяки чому команда дійшла до півфіналу Кубка Англії[12]. 11 квітня 2010 року відзначився першим голом у переможному (2:0) поєдинку проти «Тоттенгем Готспур», завдяки чому «Портсмут» вдруге за три сезони вийшов у фінал Кубку Англії[13]. Його результативна гра в «Портсмуті» змусила Фредеріка відчути, ніби він нарешті освоївся в англійському футболі, незважаючи на неоднозначний початок кар’єри в Прем’єр-ліги.

«Вест Гем Юнайтед» ред.

 
Фредерік Пікьонн у футболці «Вест Гем Юнайтед» у 2011 році

16 липня 2010 року колишній тренер «Портсмута» Аврам Грант вже на посаді головного тренера «Вест Гем Юнайтед» запросив Фредеріка за 1,2 мільйона євро та бонус у 450 000 євро. Підписав трирічний контракт, став третім літнім підписанням «Вест Гема»[14]. Дебютував у Прем'єр-лізі за «Вест Гем» 14 серпня в програному (0:3) матчі проти «Астон Вілли», в якому вийшов замість Радослава Ковача у другому таймі[15]. 21 вересня 2010 року відзначився своїм першим голом за «Вест Гем» у переможному (2:1) матчі у третьому раунді Кубку ліги проти «Сандерленда» на Стедіум оф Лайт[16]. 25 вересня 2010 року відзначився своїм першим голом у Прем’єр-лізі за «Вест Гем» у переможному (1:0) матчі проти «Тоттенгем Готспур»[17]. Цей гол також став 10 000-м у Прем’єр-лізі футбольним м’ячем від виробника Nike[17]. Фредерік отримав вилучення у важливому матчі Прем’єр-ліги проти «Евертона» за те, що накинувся на натовпу після того, як відзначився голом, який на 86-й хвилині вивів «молотобійців» вперед (2:1), але згодом «Евертон» зрівняв рахунок (2:2), а «Вест Гем» вилетів у Чемпіоншип наприкінці сезону.

«Донкастер Роверз» ред.

6 березня 2012 року выдданий в оренду іншому клубу Чемпыоншипу «Донкастер Роверс», спочатку в 1-мысячну оренду[18]. Того ж дня дебютував у переможному (2:1) поэдинку проти «Ноттінгем Форест», відзначився своїм першим голом ударом з 30 ярдів та вивів «Роверс» вперед з рахунком 1:0[19]. Провів вісім матчів за «Донкастер», відзначився двома голами, а наприкінці сезону повернувся до «Вест Хема», після того як «Донкастер» вилетів до Першої ліги. Після повернення з Донкастера залишився у «Вест Гемі», але протягом перших шести місяців сезону не з’являвся в жодному матчі першої команди.

«Портленд Тімберз» ред.

За порадою Мікаеля Сільвестра він покинув Англію, щоб приєднатися до команди MLS «Портленд Тімберз» зі Сполучених Штатах. 28 лютого 2013 року підписав 1-річний контракт з клубом[20]. Дебютував за «Портленд» 16 березня 2013 року, вийшовши на заміну в поєдинку проти «Сіетл Саундерз» на Сенчурі Лінк Філд. 29 травня 2013 року відзначився 4-ма голами в першому таймі матчу Відкритого кубку США проти команди Чемпіонату USL «Вілмінгтон Гаммергедз». Повторно підписав контракт з «Тімберс» 7 січня 2014 року, але 13 травня 2014 року, після оренди Фанендо Аді, його виключили із заявки клубу[21].

«Кретей» ред.

 
Фредерік Пікьонн під час виступів «Кретея-Шатору» в сезоні 2014/15 років

4 серпня 2014 року повернувся до Франції, щоб підписати контракт з представником Ліги 2 з «Кретеєм» на сезон 2014/15 років[22]. 8 серпня 2014 року в своєму першому матчі у футболці «Кретея» відзначився своїм першим дублем у переможному (3:0) поєдинку Ліги 2 проти Шатору, при чому першим голом відзначився через 24 секунди після виходу на футбольне поле.

Використовувався переважно як джокер (19 виходів у стартовому склад та 10 матчів у старті), відзначився 8-ма голами у лізі, після чого перебрався до Індії.

«Мумбаї Сіті» ред.

У липні 2015 року клуб індійської Суперліги «Мумбаї Сіті» підтвердив підписання Фредеріка Пікьонна на наступний сезон. Клуб, який тренував Пітер Рід, також підписав контракти з Крістіаном Бустосом і Францом Бертеном, а інший мартиніканець Ніколя Анелька став граючим тренером. Відзначився за клуб 3-ма голами в 12-ти матчах.

Кар'єра в збірній ред.

Замість того, щоб представляти члена ФІФА Нову Каледонію від Океанії, вирішив представляти Мартиніку. Можливо, отримував виклик під час кваліфікації Золотого кубка КОНКАКАФ 2003, але не грав у фінальній частині турніру. Оскільки Мартиніка не є членом ФІФА, мав право грати за збірну Франції, до якої був 24 березня 2007 року викликаний на матч кваліфікації чемпіонату Європи 2008 року проти Литви, але на поле так і не вийшов. Дебютував у збірній Франції 28 березня 2007 року в товариському матчі проти Австрії на Стад-де-Франс, в якому вийшов на 78-й хвилині замість Абу Діабі. У серпні 2007 року зіграв за другу збірну Франції в поєдинку проти Словаччини, але за першу команду збірної Франції більше не грав.

Фредерік також представляв Мартиніку на Карибському кубку 2012 року, де відзначився голом у першому матчі турніру проти Куби, завдяки чому допоміг команді перемогти з рахунком 1:0. Загалом на турнірі провів п'ять матчів та відзначився двома голами[23].

Кар'єра тренера ред.

Наприкінці другого розіграшу ІСЛ, повертається в Кретей, але вже не як футболіст, а як тренер нападників[24][25]. Проте вже наступного дня після цього оголошення, 26 січня 2016 року, зрештою повідомив, що продовжує свою кар'єру після отримання привабливої фінансової ​​пропозиції напередодні закриття трансферного вікна[26]. Всупереч усім очікуванням, гравець зрештою не підписує контракт у Дубаї після швидкої поїздки туди й назад, а потім приєднується, як і було заплановано, до тренерського штабу «Кретея» для роботи з нападниками[27]. Наприкінці 2016 року приєднався до тренерського штабу «Парижу» (U-17)[28], а в вересні 2017 року став помічником головного тренера резервної команди[29]. У грудні 2017 року призначений генеральним менеджером збірної Мартиніки[30]. У листопаді 2021 року призначений помічником головного тренера у команді жіночої Суперліги Англії «Евертон»[31]. У лютому 2022 року після звільнення Жана-Люка Вассора залишив клуб[32]. У травні 2022 року отримав нещодавно розроблений сертифікат тренера нападників та захисників (CEAD) від ФФФ

По завершенні кар'єри ред.

Після завершення футбольної кар'єри почав працювати консультантом на Canal+. У 2016 році коментував футбольні матчі Олімпіади в Ріо на каналах Canal+ Group.

Консультант на RMC Sport[33].

У 2023 році працює коментатором на Amazon Prime.

Статистика виступів ред.

Клубна ред.

Станом на 12 травня 2013 року.

Сезон Команда Чемпіонат Нац. кубок Конт. кубок Загалом
Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Матчі Голи
2000-2001   «Нім» Л2 8 3 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 8 3
2001-2002   «Ренн» Л1 20 3 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 20 3
2002-2003 Л1 31 10 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 31 10
2003-2004 Л1 32 5 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 32 5
Загалом за «Ренн» 83 18 0 0 83 18
2004-2005   «Сент-Етьєн» Л1 37 11 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 38 11
2005-2006 Л1 34 6 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 34 8
2006-2007 Л1 18 6 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 23 4
Загалом за «Сент-Етьєн» 89 23 0 0 89 23
січ.-лип. 2007   «Монако» Л1 14 5 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 14 5
2007-2008 Л1 32 7 КФ+КФЛ 0+0 0+0 - - - 32 7
Загалом за «Монако» 46 12 0 0 46 12
2008-2009   «Ліон» Л1 19 2 КФ+КФЛ 3+1 1+0 ЛЧУ 3 1 26 4
2009-2010   «Портсмут» ПЛ 34 5 КА+КФЛ 7+4 3+3 - - - 45 11
2010-2011   «Вест Гем Юнайтед» ПЛ 34 6 КА+КФЛ 4+3 2+1 - - - 41 9
2011-2012 ЧШП 20 2 КА+КФЛ 0+1 0+0 - - - 21 2
Загалом за «Вест Гем Юнайтед» 54 8 8 3 62 11
січ.-лип 2012   «Донкастер Роверз» ЧШП 8 2 КА+КФЛ 0+0 0+0 - - - 8 2
2012-2013 ФЛ1 24 18 КА+КФЛ 1+0 2+0 - - - 25 20
Загалом за «Донкастер Роверз» 32 20 1 2 33 22
бер.-лип. 2013   «Портленд Тімберз» MLS 11 1 ВК 0 0 - - - 11 1
2013 MLS 32 20 ВК 2 5 - - - 34 25
2014 MLS 35 18 ВК 1 3 - - - 36 21
Загалом за «Портленд Тімберз» 78 39 3 8 81 47
2014-2015   «Кретей» Л2 33 12 КФ+КФЛ 0+3 0+1 - - - 36 13
Усього за кар'єру 376 141 30 21 3 1 409 163

У збірній ред.

По матчах ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Франція
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
28-3-2007 Париж Франція   1 – 0   Австрія товариський матч -   77'
Усього Матчів 1 Голів 0

Голи за збірну Мартиніки ред.

Рахунок та результат збірної Мартиніки подано на першому місці.
№ Дата Місце Суперник Рахунок Результат Змагання
1 8 грудня 2012 Сер Вівіан Ричардс, Сент-Джонс (Антигуа і Барбуда)   Куба 1–0 1–0 Карибський кубок 2012
2 12 December 2012 Сер Вівіан Ричардс, Сент-Джонс (Антигуа і Барбуда)   Французька Гвіана 2–0 3–1 Карибський кубок 2012

Досягнення ред.

«Портсмут»

Примітки ред.

  1. ↑ Entreprise RPC Sport Agency à Marcoussis (91460). Figaro Entreprises (фр.). 7 грудня 2020. Процитовано 4 січня 2021.
    Frederic Piquionne. BFM Business (фр.). NextInteractive. Процитовано 4 січня 2021.
  2. ↑ Football (Paris FC). Piquionne : « Comme si j'avais eu mon bac » (фр.)
  3. ↑ 8 décembre 1978 : Naissance de Frédéric Piquionne (фр.)
  4. ↑ Frédéric Piquionne (фр.)
  5. ↑ Piquionne reverdit (фр.)
  6. ↑ PIQUIONNE: «JE ME SUIS TOUJOURS SENTI LYONNAIS» (фр.)
  7. ↑ Le palmarès du Ballon de plomb depuis sa création en 2003 à son arrêt en 2013 (фр.)
  8. ↑ Portsmouth sign Piquionne on loan. BBC Sport. 5 серпня 2009. Процитовано 5 серпня 2009.
  9. ↑ Pompey 2 Rangers 0. Portsmouthfc.co.uk. 8 серпня 2009. Архів оригіналу за 11 August 2009. Процитовано 26 серпня 2009.
  10. ↑ Portsmouth 4–1 Hereford. BBC. 25 серпня 2009. Процитовано 26 серпня 2009.
  11. ↑ Portsmouth 4–0 Wigan. BBC Sport. 31 October 2009. Процитовано 11 April 2010.
  12. ↑ Portsmouth 2–0 Birmingham. BBC Sport. 6 March 2010. Процитовано 11 April 2010.
  13. ↑ Tottenham 0–2 Portsmouth. BBC Sport. 11 April 2010. Процитовано 11 April 2010.
  14. ↑ Hammers pick up Piquionne | News | Latest News | News | West Ham United. Whufc.com. Архів оригіналу за 18 July 2010. Процитовано 16 липня 2010.
  15. ↑ Darling, Kevin (14 серпня 2010). BBC Sport - Football - Aston Villa 3-0 West Ham. BBC News. Процитовано 15 серпня 2010.
  16. ↑ Sunderland 1-2 West Ham United FT. whufc.com. Архів оригіналу за 24 September 2010. Процитовано 22 вересня 2010.
  17. ↑ а б West Ham United 1-0 Tottenham FT. whufc.com. Архів оригіналу за 27 September 2010. Процитовано 25 вересня 2010.
  18. ↑ West Ham's Frederic Piquionne joins Doncaster Rovers on loan. BBC Sport. Процитовано 6 березня 2012.
  19. ↑ Nott'm Forest 1-2 Doncaster. BBC Sport. Процитовано 7 March 2012.
  20. ↑ Timbers sign forward Frederic Piquionne [Архівовано 2 березня 2013 у Wayback Machine.] portlandtimbers.com, 28 February 2013.
  21. ↑ Conwell, William (13 травня 2014). Timbers Bring in Adi and Waive Piquionne. Stumptown Footy.
  22. ↑ Frédéric Piquionne est Cristolien ! – USCL.
  23. ↑ Piquionne goal lifts Martinique over Cuba. concacaf.com. 9 грудня 2012. Архів оригіналу за 12 December 2012. Процитовано 10 грудня 2012.
  24. ↑ Frédéric Piquionne revient à Créteil et intègre le staff (фр.)
  25. ↑ Piquionne intègre le staff de Créteil. SOFOOT.com. 25 January 2016. Процитовано 2 July 2018.
  26. ↑ Frédéric Piquionne finalement vers l'étranger (фр.)
  27. ↑ Frédéric Piquionne arrête sa carrière et revient bien à Créteil dans le staff (фр.)
  28. ↑ Paris FC : Frédéric Piquionne dans le staff des U17 (фр.)
  29. ↑ Football (Paris FC). Piquionne: «Comme si j'avais eu mon bac» (фр.)
  30. ↑ Mario Bocaly nommé sélectionneur de l'équipe de Martinique (фр.)
  31. ↑ EVERTON WOMEN UNVEIL NEW COACHES. Everton F.C. 12 листопада 2021. Процитовано 2 лютого 2022.
  32. ↑ Everton sack manager Jean-Luc Vasseur after just 10 games in charge of women's side. The Daily Telegraph. 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  33. ↑ Frédéric Piquionne : Entretien avec un ancien joueur qui gère l’après-football avec brio (фр.)
  34. ↑ McNulty, Phil (15 травня 2010). Chelsea 1–0 Portsmouth. BBC Sport. Процитовано 4 січня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фредерік_Пікьонн&oldid=41355218