Відкрити головне меню

Франц де Мезер
Францішек Казимірович Мезер
пол. Franciszek de Mezer
Народився 1830(1830)
Волинь
Помер 1922(1922)
Київ
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Українська Держава Українська Держава
УРСР
Діяльність фотограф
Alma mater Віденська академія мистецтв
Сфера інтересів художня фотографія
Посада Викладач київського інституту шляхетних дівчат
Відомий завдяки: Альбом стародавніх фотографій Києва кінця ХІХ -початку ХХ століття
У шлюбі з Аліна Адамівна Мезер

Франц Мезер у Вікісховищі?

Францішек Казимірович Мезер (пол. Franciszek de Mezer; 18301922) — київський художник та фотограф. Викладав малювання в Київському інституті шляхетних дівчат. Мав офіційний статус фотографа Університету Св. Володимира в Києві. В історію увійшов як майстер якісних знімків, видів старого Києва. В Національній науковій бібліотеці імені В. І. Вернадського зберігся альбом стародавніх фотографій Києва кінця ХІХ — початку ХХ століття.

БіографіяРедагувати

Народився 1830 року на Волині. Його батько і дід займалися фарфоро-фаянсової виробництвом, їх фабрика була відома в Європі своїми виробами: камінами, посудом, кахлем. Навчався живопису в Академії мистецтв у Відні. У 1852 році приїхав до Києва з дипломом художника. Кар'єру розпочав на посаді викладача малювання в Інституті шляхетних дівчат. Закохався у вихованку інституту Аліну Адамівну, з якою згодом одружився.

На початку 1850-х у Києві відкрилося перше стаціонарне фотоательє. Мезер надзвичайно зацікавився новим видом образотворчого мистецтва. Придбав фотоапарат, штатив, скляні пластини, хімічні реактиви та почав експериментувати. З часом розробив власний стиль, опанував мистецтвом портрета, як професійний художник.

У грудні 1865 року Франц Мезер відкрив власну студію, ставши одним з піонерів київської фотографії. Розмістив свою майстерню в самому центрі міста — на розі Хрещатика і Прорізної, на першому поверсі будинку генерала Крилова. Приміщення взяв в оренду. Досить швидко фотоательє стало одним з найвідоміших в Києві.

Спочатку він пропонував клієнтам два розміри фотознімків: візитні (6 х 10) і кабінетні (11 х 16) картки. Згодом можна було замовити розкішні фотоальбоми, оправлені в шкіряні палітурки, а також подарункові книги з фотографічними видами Києва.

Знімав портрети киян та види міста. Для цього було потрібно брати купу дозволів в поліції. Одного разу Мезера відвели в поліцейську дільницю за те, що знімав еспланаду перед фортецею. Фотограф думав, що це просто красивий пустир, а жандарми вирішили, що Франц Мезер — турецький шпигун або польський диверсант. Для зйомок видів міста теж необхідно було отримати дозвіл, а ще мати і спеціальний допуск для фотографування високопоставлених осіб на церемоніях, парадах та інших масових заходах.

У 1871 році, вже через шість років після відкриття ательє, фотограф мав достатньо коштів для покупки земельної ділянки на престижному Хрещатику. Там в 1872 році Франц Казимирович почав зводити прибутковий житловий комплекс — найбільший на той час у Києві. Дорогі квартири призначалися для здачі в оренду заможнім клієнтам. Високий статус будівлі підкреслювався нечувано пишним фасадом. Житловий комплекс, що складався з шикарного чотириповерхового цегляного будинку на лінії вулиці і флігеля в глибині садиби, зводився на кредитні гроші в 100 тис. рублів. Однак коштів на закінчення будівництва не вистачило. Мезер звернувся до Товариство взаємного кредиту з проханням збільшити розмір позики, адже будинок майже готовий, але отримав відмову. Залучивши приватні кошти своїх друзів у 1873 році будівництво було завершено. У власний будинок Мезер переніс і знамените фотоательє.

Але з боргової ями Франц Мезер вибратися не зміг — невиплачених зобов'язань було набагато більше, ніж приносила здача квартир у найм. Численні кредитори подали на Мезеря позов, вимагаючи примусово стягнути з нього належні їм суми. Суд визнав фотографа неспроможним боржником. У 1874 році земельну ділянку і житловий комплекс виставили на торги. Домоволодіння придбав Полтавський земельний банк.

З 1874 по 1918 рр. — продовжував працювати у своєму фотоательє на Хрещатику. Франц Мезер залишався самим популярним в Києві фотографом. Вся аристократична верхівка міста прагнула зробити у нього власний портрет. На цих замовленнях маестро розбагатів, заробляючи до 40 тис. рублів на рік. І став найзаможнішим київським фотохудожником. У 1895 році Франц Казимирович відзначив 30-річчя своєї фірми. Київська преса назвала майстра останнім з могікан — єдиним з усіх київських піонерів фотографії, які продовжують працювати. Через його фотоательє на Хрещатику пройшло декілька поколінь киян. За 30 років фотограф виготовив 137 800 зображень (негативів), з яких віддрукував 1,5 млн фотографій.

У 1915 році, коли Київ став прифронтовим містом, маестро відсвяткував півстолітній ювілей свого підприємства. У 1918 році до Києва увірвалися більшовики, які оголосили фотоапарати та аксесуари до них предметами розкоші, які підлягають конфіскації. До 88-річного фотохудожника з'явилися чекісти, вилучили апаратуру і більшість безцінних негативів. Після цього Франц де Мезер закрив своє знамените підприємство. У 1922 році він помер від інфаркту.[1][2]

Громадська діяльністьРедагувати

Нагороди та відзнакиРедагувати

Франц де Мезер неодноразово брав участь у міжнародних виставках. Його роботи завоювали шість золотих медалей, чотири срібні, а також безліч почесних дипломів. Він мав офіційний статус фотографа Університету Св. Володимира в Києві. За альбом з видами Києва імператор Олександр IIІ відмітив майстра золотим годинником з ланцюжком. Його дружина імператриця Марія Федорівна — пам'ятний перстень. А племінниця Олександра II, Ольга Костянтинівна, стала дружиною короля Греції Георга І, удостоїла Франца де Мезера звання «фотограф двору Її Величності королеви еллінів».

Київ на фотографіях Франца де МезераРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Александр Ляпин «Самый богатый киевский фотограф Франц Де Мезер».
  2. Михаил Кальницкий «Цена мгновения»

ПосиланняРедагувати